У Кременчуці відбувається стільки болю, тривог і надій останнім часом, що новина про нагородження нашого земляка “Лицарським хрестом” здається ковтком свіжого повітря. Офіцер запасу, Олександр Костенко, не шукав слави, але виконав обовʼязок перед країною так, що не відзначити його просто не могли.
Що таке “Лицарський хрест” і як його вручають
Відзнака “Лицарський хрест” — далеко не якась формальність. Це нагорода, яку отримують лише ті, хто проявив виняткову сміливість та відвагу у боротьбі за незалежність України. Вручають її не з рук у руки просто так, а за конкретні, часом супроводжені ризиком для життя, дії на фронті або в тилу.
Список критеріїв, за якими визначають кандидатів:
– Особиста мужність у бою
– Проведення успішної бойової операції
– Рятування побратимів під обстрілами
– Приклад лідерства, що надихає інших
Для нашого офіцера цей список — не порожній звук. Він пройшов крізь усе це.
Коли і як нагородили Олександра Костенка
Офіційну церемонію провели у скромній залі Кременчуцької міської ради. Без пафосу, але з хвилюванням. Дружина Олександра, тримаючи у руках маленький букет, тихо плакала. Колеги-ветерани потискали йому руку і говорили: “Молодець, заслужив”. А діти Олександра, коли все закінчилося, попросили татка не їхати більше нікуди.
Усі ми втомлені від постійних сирен, але в такі моменти з’являється щось, що дає сили жити далі. Якщо чесно, коли дивишся в очі людям, які ризикували всім заради нас, хочеться кричати: невже ми справді достойні таких героїв поряд?
В деталях: що зробив офіцер
Олександр Костенко неодноразово водив розвідгрупи у сіру зону під Мар’їнкою. Під час одного з боїв витягнув двох поранених прямо з-під обстрілу. Діяв обережно, але навіть під кулями зберігав спокій і давав інструкції, рятуючи не лише життя, а й бойовий дух.
Реакція громади та що пишуть люди
У соцмережах нижче фото з нагородження з’явилося стільки зворушливих слів, що аж очі на мокрому місці.
Ось що писали земляки:
– “Дякуємо за мужність і за те, що повернулися живим.”
– “Тримайтеся, Олександре, сила вам і здоров’я.”
– “Ви — приклад для нас, навіть якщо втомлені й розбиті війною.”
І, знаєте, я від себе додам: таких людей чим більше, тим швидше День перемоги стане реальністю. Бо в кожному піднятому келиху, у кожній сльозі радості і в кожній усмішці дитини буде і частинка таких героїв.
Хто ще отримував цю нагороду в Кременчуці
– Сергій Ярмак, доброволець, загинув, але посмертно відзначений
– Олена Орел, медик, врятувала життя десяткам наших військових
– Валерій Воробей, сапер, відзначився під Бахмутом
Висновок
— і просте побажання від автора
Події подібного масштабу в нашому місті ніколи не минають безслідно. Можливо, ми всі зараз дуже втомлені… Але нагородження таких, як Олександр Костенко, — це маленькі маяки віри. Якщо вам здається, що все даремно, гляньте на приклад цих людей. І пам’ятайте: вони не мали вибору між спати чи боротися. А ми — маємо можливість дякувати їм тут і зараз.
