В Україні, навіть у найважчі часи, аграрії знаходять сили працювати й думати про майбутнє: цьогоріч зібрану сою з комунальних земель на Полтавщині вирішили не поспішати реалізовувати, а зберігати до зростання цін.
Як цього року на Полтавщині збирають сою
На комунальних землях однієї з ОТГ Полтавського району (а таких земель у краї доволі багато) цьогоріч зібрали перший врожай сої. Хоча війна, тривоги, втрати – і душа болить за кожну зернинку, місцева влада не стала одразу продавати врожай. “Засипали в елеватор, як у запасники на чорний день”, — говорить працівник агропідприємства.
Що відомо про врожай?
- Сої вдалося зібрати 34 тонни.
- Земля лишається в комунальній власності – прибуток обіцяють спрямують у бюджет громади.
- Якість врожаю вище середньої – це підтвердило лабораторне дослідження.
Чому не продають сою одразу?
Агроринок України, як маятник: сьогодні – провал цін, завтра – неочікуване зростання. Саме тому громада вирішила зберігати врожай на місцевому підприємстві. Рішення просте, але стратегічне (і, чесно, хоч хтось про щось думає далі, ніж на місяць вперед).
Головні причини зберігання сої:
- На ринку нині низькі закупівельні ціни.
- Зберігання обіцяє кращий прибуток згодом.
- Кошти від продажу планують спрямувати на потреби громади: ремонт шкіл, лікарень, зарплати вчителям та лікарям (свята справа у час війни!).
Коли продадуть сою і на що підуть гроші?
Як тільки ціни підуть угору, місцева влада обіцяє порахувати все до копійки і прозвітувати. Примітно, що йдеться не про приватників, а саме про комунальні землі, де кожна гривня – в скарбницю ОТГ.
— Ми зараз не маємо права розкидатися тим, що вирощуємо, — розповіла одна з працівниць громади. — Продаємо, коли ціна буде пристойною, і тільки офіційно, жодних сірих схем.
До речі, у списку першочергових витрат:
- Підтримка медичних закладів.
- Допомога внутрішньо переміщеним особам.
- Освітні потреби.
- Гуманітарна допомога.
Наостанок
У країні, де від вибуху тривожної сирени до збирання врожаю — один крок, такі “тихі” новини про розумне управління комунальним майном вселяють надію. Бо, чесно? Віра у завтрашній день – це теж стратегічний запас.
