Сьогодні, 20 червня, на Полтавщині попрощалися з полеглим захисником — прощальні дзвони сумують у кожному серці, а сльози не стихають. Гребінківщина вдруге за тиждень поховала героя: Олександр Опанасенко повертається додому навіки живим у пам’яті земляків.
Як сприйняли звістку про смерть воїна
“Ніби хтось вирвав шмат серця…”, — кажуть у Гребінці. Війна не відпускає — цьогоріч вона забрала ще одного кращого сина. Олександр Опанасенко, 1973 року народження, служив у Збройних силах України, боронив Луганщину і Донеччину. Загинув під обстрілами росіян 13 червня, коли виконував бойове завдання.
Місцеві жителі досі не вірять — трагічна звістка розлетілася містом і селами миттю. Родичі, побратими, друзі чи просто знайомі не стримують сліз.
Прощання в рідному місті
Провести Олександра в останню путь зібралося понад сотню земляків — учителі, хто колись його навчав, друзі юності, бойові побратими, старенькі й зовсім юні. Все місто накрило відчуттям невимовної втрати. Обличчя людей — мов дзеркало болю.
– Священник відслужив поминальну панахиду
– Остання дорога героя пролягла через центр
– Горіли лампадки й майоріли синьо-жовті прапори
– Хвилина мовчання, яка триває вже понад вісім років…
Від районної ради, тергромади, учасників бойових дій — слова співчуття і підтримки родині: “Він був чесним, добрим, безстрашним”. Та хіба знайдеш слова, які затьмарять розпач… Поховали Олександра Опанасенка на цвинтарі у рідному місті, зі всіма військовими почестями.
Пам’ять про героя
Його ім’я вписане золотими літерами в історію Гребінківщини. Він захищав Україну, не ховаючись за спинами. Для багатьох Олександр став прикладом того, хто не зміг залишитись осторонь. А родина втратила чоловіка, сина, брата… Залишилися спогади й біль, якою не вгамує жоден психолог.
Сила нації — в людях, які, попри втому, попри сльози й страх, знаходять у собі сили бути разом і підтримувати сім’ї полеглих. Ми, журналісти, теж лише частина цієї нескінченної боротьби.
Ми пам’ятаємо:
– Справжніх відчувають навіть, коли їх уже немає поряд
– Кожне прощання — як обіцянка не відступати
– Герої не помирають, а стають дороговказами для живих
___
Вічна пам’ять Олександру Опанасенку. Усім, хто поклав життя, захищаючи свою землю. Гребінківщина сумує. Україна пам’ятає.
Прошу всіх згадати ім’я героя. Зупинитися на мить. І — не здатися.
