Полтава попрощалася з черговим символом старої епохи – залишки пам’ятника на місці відпочинку Петра І зникли з центральних вулиць міста. Хтось полегшено зітхає, хтось задумався про історію, а хтось… згадує, скільки ще таких «пам’ятників» навколо нас.
Яким був феномен «відпочинку Петра І» у Полтаві?
Здавалося б, звичайний сквер, але саме тут тривалий час знаходився меморіальний знак, що пов’язував місто з іменем російського імператора. Говорять, за легендою саме в цій точці Петро І перепочивав після Полтавської битви. Камінь із пам’ятною дошкою давно став звичним атрибутом простору, а про саму дошку, здається, вже забули, що на ній написано. Чесно, втомили ці напівзабуті меморіали – шкода іронії, але й нехай.
Як відбувався демонтаж і що буде далі?
Демонтаж провели представники місцевої влади та працівники комунальних служб. Справилися швидко – досвід уже є. Офіційно рішення ухвалили ще у 2023 році згідно з програмою очищення міста від об’єктів, які пов’язані з російською і радянською пропагандою. Громади просили, ми чекали — дочекалися.
Невеличка деталь: камінь і табличка залишать у фондах міського краєзнавчого музею. Для нащадків, мабуть, якщо захочеться згадати, як це було колись, і хто насправді стояв у центрі міста.
Чому ця подія важлива для Полтави?
Цей випадок – ще один крок на шляху до деколонізації і позбавлення від травматичних маркерів минулого, які десятиліттями висіли над головами полтавців. Пам’ятник Петрові І не був для містян місцем зустрічей або спогадів. Скоріше – перешкодою чи німим нагадуванням про те, що не хочеться пам’ятати.
Чому демонтажів побільшає?
- Законодавчі процеси змінюють підхід до історії: не місце фігурам окупантів у наших містах.
- Запити людей стають чіткішими: російському імперському – не місце в українському просторі.
- Кожен крок – зцілення від впливів колоніального минулого.
Що думають містяни?
Насправді, більшість полтавців сприйняли новину спокійно або навіть із полегшенням. Дехто згадує уроки з історії, дехто пригадав, що навіть проходив повз і не звертав уваги. Історик Олена, яка довго тікала під обстрілами та несе свій фронт роботи, каже: «Для нас це символічно – ми знімаємо шари, під якими століттями приховували справжню українську ідентичність».
Які пам’ятки ще можуть прибрати?
Усе більше міст змінюють обличчя, і Полтава не виняток. Можливо, наступними під демонтаж потраплять:
- Пам’ятки героям радянської армії, які не мають цінності для громад.
- Артефакти з написами російською мовою, що прославляють імперію.
- Таблички, які нав’язують викривлене уявлення про минуле.
Післямова
Життя занадто крихке і дорогоцінне, щоб зберігати символи чужого панування. Полтава йде своїм шляхом, залишаючи у минулому чужі пам’ятники і творячи нові смисли — вже українські, вже свої. Чесно, дуже цього хочеться, навіть коли втома накриває з головою.
Новини пишуться з любов’ю до міста, з надією на мир та відчуттям внутрішньої сили.
