У Гребінківській громаді провели в останню дорогу захисника України Дмитра Стасюка

У Гребінківській громаді з глибоким сумом попрощалися із захисником України Дмитром Стасюком

Оприлюднено 21 Листопада, 2025

Війна продовжує забирати найцінніше — життя тих, хто захищає Україну. У Гребінківській громаді 6 червня відбулися жалобні заходи з нагоди прощання із Дмитром Стасюком — мужнім військовим, що загинув у боротьбі за свободу рідної землі.

Прощання, яке не забудеться

Це був не просто день. Чорні хустки на обличчях, сльози на щоках, страшна тиша. Біля будинку Дмитра в селі Овсюки зібралися рідні, побратими, односельці, всі, хто знав і поважав його. Люди не стримували емоцій, обіймали матір загиблого. Труна з тілом воїна, укрита жовто-блакитним прапором, повільно рухалася до храму. Серця стискало від болю, бо усвідомлення втрати приходить не відразу.

Хто був Дмитро Стасюк

Дмитро Стасюк — простий хлопець із Овсюків, який у важкий для країни час без вагань став на захист України. Тихий у мирному житті, на фронті він проявив неабияку мужність і витримку. Друзі згадують його усміхненим, життєрадісним і завжди готовим підтримати. У 2023 році вступив до лав ЗСУ. Був відзначений командуванням за зразкову службу. Йому не було й 30-ти…

Найголовніше про нашого Героя

– Захищав Україну з перших днів повномасштабної агресії
– Добровільно пішов служити
– Мав величезну підтримку в рідному селі
– Неодноразово допомагав побратимам у найбільш критичні моменти
– Посмертно нагороджений почесною відзнакою

Пам’ять, яку зберігатимуть завжди

Після панахиди траурна процесія рушила центральною вулицею Овсюків. Люди ставали на коліна, тримали у руках квіти та прапори. Ніхто не приховував сліз. Священник говорив: «Він поклав життя за всіх нас. Пам’ятайте його, моліться за нього».

Цей біль — спільний. Громада підтримує родину Дмитра теплими словами й щирою допомогою. Місцева влада пообіцяла доглядати за могилою Героя. Школярі запалили лампадки, викладачі згадували його добрі справи.

Що залишається після таких втрат

Життя після фронту ні для кого не буде таким, як раніше. Дмитро став частиною нашої історії, лицем безстрашної боротьби за незалежність України. Його друзі кажуть: «Якби треба було ще раз — він пішов би».

Вічна пам’ять Дмитру Стасюку. Схиляємо голови й дякуємо за все.

Пам’ятаймо прості речі:

– Герої не вмирають — вони живуть у серцях
– Допомагаймо родинам загиблих
– Не звикаймо до війни — плачмо й борімося
– Бережімо одне одного, бо завтра може бути пізно

Вічна слава Герою!

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.