На щиті до Лохвиччини повернувся воїн Олександр Мурка

Оприлюднено 17 Жовтня, 2025

Лохвиччина знову у скорботі: додому у труні повертається ще один син України – Олександр Мурка.

Прощання із захисником

З війни чоловіків нині повертають не з перемогою, а під звуки плачу і дзвонів. Олександр Мурка – мешканець Лохвиці, полеглий у бою проти російських окупантів, днями повернувся на рідну землю. Що лишається сказати, коли знову зустрічаємо воїна не з квітами, а з чорними стрічками? Як далі жити з цими втратами, коли здається, що рани не загояться ніколи?

У четвер громада провела захисника в останню дорогу. Від церкви до кладовища – довгий шлях. І кожен, хто прийшов віддати шану, запам’ятає цей день надовго. Сльози, свічки, червоні маки, виголошене “Вічна пам’ять”. Не віриться, що саме Олександра сьогодні не стало. Здається, ще вчора він обіймав родину…

Хто був Олександр Мурка

Олександр – один із тих, кого називають справжнім воїном. Служив у лавах Збройних сил із перших днів повномасштабного вторгнення. Всі згадують його як людину, яка завжди тримала слово й ніколи не відмовлялася допомогти. Працював у мирні часи на підприємстві, виховував дітей, дбав про матір. Коли до країни прийшла біда – не вагався.

Друзі про нього казали:

– “Саша завжди був попереду, сам ішов у найскладніші завдання.”
– “Любив родину понад усе.”
– “Добрий, щирий, справедливий. Таких мало залишилось…”

Змалечку любив футбол, захоплювався технікою, руками міг зібрати будь-що. Але цьогоріч його серце зупинила війна.

Лохвицька громада в жалобі

Що скажеш рідним, коли забрали найдорожче? Біль і розпач. Жителі міста, сусіди, побратими стояли мовчки – хто зі стиснутими кулаками, хто з тремтячими губами. Звуки Гімну, сльози дітей, молитви стареньких жінок – це вже не новина для Лохвиці, але від цього не легше.

Місцева громада традиційно допомогла організувати прощання, прикрасила шлях скорботним коридором, принесли квіти й синьо-жовті прапори.

Ось короткий перелік, як громада підтримує сім’ї загиблих:

– Грошова допомога на поховання
– Допомога з оформленням документів
– Психологічна підтримка родинам
– Волонтерські ініціативи для збору коштів на лікування поранених

Пам’ять про героя

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.