Життя на війні не зупиняється навіть на мить, і смерть тут стала майже звичайною. Але кожного разу вона болить, неначе вперше, особливо, коли забирає найкращих. У селі Запсілля, що входить до складу Омельницької громади, сьогодні попрощалися з українським захисником, кожен вже знає його обличчя, більшість – по імені.
Прощання, що ріже серце Ще вчора у його рідній хаті пахло миром, а сьогодні – гіркими сльозами і поминальною свічкою. Попрощатися із солдатом прийшли не лише рідні, а й сусіди, друзі, побратими. Було важко стримувати сльози. Хтось стиха хреститься, хтось не приховує відчаю. Чоловік був не лише військовим, а добрим сином, другом, підтримкою для сусідів. І ось він повернувся – у вишиванці, але у труні.
Згадки про Героя А що такого, здається, могла би сказати переповнена горем мати? Всі ходять наче у склі – горе стає спільним. Ось, що відзначали його односельці:
- Завжди допомагав, навіть коли був далеко – телефонував, дізнавався, чи усе добре
- Щиро жартував, розряджав навіть найтяжчу ситуацію
- Не шукав відмовок – робив те, що треба, без слів
- Був чесним, не шкодив і не залишав у біді
Ці прості слова кажуть більше, ніж десятки нагород. Війна змушує нас ставати героями, навіть якщо ми цього не просили. За мужність і самопожертву загиблому присвоїли чергову відзнаку посмертно. Якась гірка іронія, чи не так?
Омельницька громада прощається разом Попри буденність і втому від поганих звісток, односельці все одно прийшли провести воїна в останню путь. Старенькі бабусі несуть квіти. Діти шепочуть молитви. Велика українська сім’я стоїть на колінах під час траурної ходи, й небо в цей момент сіріє над усім селом, немов ділить біль з людьми.
Як проходить прощання у Запсіллі?
- Спочатку – символічний дзвін над селом
- Панахида у місцевій церкві
- Слова подяки від побратимів
- Спільна молитва
- Мовчазна хода до місця поховання
Кожен із присутніх, здається, подумки обіцяє – пам’ятатимемо, і не забудемо, через скільки б не минуло років.
Що далі? Ми втомилися від похорон. Втомилися, але не опускаємо рук. Бо кожен наш герой повертається не просто тілом – він повертається історією, уроком, і нашою спільною раною. Запсілля ще довго пригадуватиме цей день. І поки у вікнах будинків горить свічка пам’яті, війна не виграє.
Вічна пам’ять Герою.
