Прощання з Героєм: Котельва огорнулась жалобою
Війна приносить не тільки втрати, а й неймовірну єдність – на жаль, занадто пізно для тих, кого ми втрачаємо. 12 червня сумна звістка сколихнула кожного мешканця Котельвщини: на рідну землю “на щиті” повернувся Олег Тараненко. Захисник віддав життя, боронячи Україну від ворога. Хочеться написати щось оптимістичніше, але слова вперто згортаються в печаль.
Вечірнє повітря селища застигло від скорботи. Люди вийшли на центральну площу зустрічати колону з тілом Олега – під державними прапорами, з квітами й запаленими лампадками. Навіть ті, хто не знав Олега особисто, прийшли. Бо ці втрати – наш спільний біль.
Життя та служба Олега Тараненка
Олег Тараненко народився і виріс у Котельві. Йому було лише
45. Він працював на місцевому підприємстві, мав міцну родину, друзів і плани – найбанальніші, але найбажаніші для всіх нас. Батько двох дітей, турботливий чоловік, добрий друг. У 2022-му році одним із перших пішов добровольцем на фронт.
Служив у складі Збройних сил України на найгарячіших напрямках боїв. Колеги та побратими згадують Олега як людину чесну, сміливу, з витонченим почуттям гумору – навіть у найважчі хвилини умів підтримати, пожартувати, підбадьорити тих, хто поряд.
Особливо його запам’ятають:
– Родина та діти, які втратили найдорожчу людину
– Побратими, з якими Олег проходив найскладніші бойові дні
– Односельці, котрі цінували його щирість і приязність
Як котельвці вшановують своїх захисників
Чи можливе прощання без сліз? У цей день було чути тільки тужливі слова матері, благословення від священника та стишене “Героям слава”. Біля каплиці всі схилили голови — навіть ті, хто зазвичай вважає себе сильним, сьогодні був уразливим.
Жителі селища оголосили жалобу, у школах та дитсадках вшанували пам’ять хвилиною мовчання. Місцеві зібрали допомогу для родини полеглого захисника – бо що ще залишається, коли війна відбирає кращих? Можна довго сперечатися про патріотизм, але коли бачиш, як дідусь кладе єдину квітку на труну Олега – все стає зрозумілим.
Стежини пам’яті та наша відповідальність
Мені, журналісту, що пише цей текст із втомленою душею, хотілося б, аби такі новини виходили значно рідше. Але кожен, хто сьогодні читатиме цю історію, має не соромитися своїх сліз і болю – бо саме це робить нас живими, додає значення словам “Вічна пам’ять”.
Солдат Олег Тараненко залишиться у пам’яті Котельви й України. Ми повинні пам’ятати:
– Всі імена героїв нашої громади
– Подякувати кожному, хто разом із нами взявся тримати цей фронт
– Підтримувати їхні родини – словом, справою, участю
Олег Тараненко тепер назавжди серед тих, заради кого битись варто. І хай ця пам’ять буде сильнішою за темряву.
