Життя триває, попри те, що іноді здається – сил вже немає. Але ось новина, яка дихає надією і від якої в очах проступають сльози радості: Україна повернула із російського полону 90 своїх людей. Серед них – наш земляк із Полтавщини. Важко уявити всі ті випробування, через які їм довелося пройти. Та вони вдома. Нарешті.
Зміст:
– Останній обмін полоненими: довгоочікуваний момент
– Історія бійця із Полтавщини
– Чому це має значення для всієї країни
– Список звільнених
– Емоції й підтримка: як зустрічали
Останній обмін полоненими: довгоочікуваний момент
Після багатьох місяців тиші – новий обмін. Україна повернула додому ще 90 своїх синів і доньок. Про це повідомила Координаційна штаб з питань поводження з військовополоненими 31 травня. Дуже різні люди: солдати, молоді хлопці й чоловіки старшого віку, медики… І всі вони довго мріяли побачити рідних.
Серед визволених – оборонці “Азовсталі”, ті, хто тримав небо над Бахмутом, хлопці з морської піхоти. До них приєднався й захисник із Полтавщини. За попередньою інформацією, його звати Олексій, він воював у складі ЗСУ та потрапив у полон влітку 2022-го. Мати розповідала, що була змушена щодня випалювати сльози і чекати дзвінка. Дочекалася…
Історія бійця із Полтавщини
Хто сказав, що чуда не буває? Прізвище нашого земляка поки не розголошують через безпеку. Та відомо – він служив у механізованій бригаді. Потрапив у полон під час запеклого бою за один зі східних рубежів.
Його чекали з хлібом і сіллю, з плакатом “Слава Герою!”, з обіймами, яким би позаздрили найдорожчі діти світу. Кажуть, що син погладшав, хоча аж ніяк – просто радів, що земля під ногами рідна.
Що ми знаємо про нашого героя:
– 26 років
– служив у ЗСУ з перших днів повномасштабної війни
– понад рік був у полоні
– пережив складні умови й допити
– не зламався й зберіг жагу до життя
Чому це має значення для всієї країни
Чи можна уявити біль матері, яка не знає, живий її син чи вже ні? А таких тисячі. Кожен повернутий – це не лише перемога для родини, це перемога для всієї України. Це сигнал: своїх не кидаємо.
І зовсім не пафос, коли політики з трибуни кажуть: ми боремося за кожного. Поклавши руку на серце – так і є. Звільнення полонених надихає й додає сил триматися. Навіть коли втома і відчай накривають з головою.
Кого ще визволили:
– Бійці “Азова”, Нацгвардії, морпіхи, медики
– Оборонці Маріуполя, Бахмута, Сєвєродонецька
– Чоловіки віком від 20 до 53 років
– Декілька представників із Полтавської, Київської, Дніпропетровської областей
Емоції й підтримка: як зустрічали
Знаєте, що найболючіше? Коли людина повертається з війни, а в неї питають: “Як ти? Що там?”. І вона, усміхаючись крізь біль, відповідає: “Живий”. От цього разу слів майже не було – були сльози, руки, обійми, сльози знов. Чекали навіть ті, хто ніколи не вірив у дива.
У соцмережах люди масово пишуть слова підтримки, волонтери вкотре збирають гуманітарку для звільнених, а психологи вже готують програми для реабілітації.
Як підтримати повернених із полону:
– Не питати подробиць чи “жахів”, не змушувати говорити
– Допомогти з адаптацією – юридичною, психологічною
– Просто бути поруч
***
Втомилися всі. Але поки такі новини є – ми ще тримаємося. Нехай кожен, хто досі чекає свого, дочекається. Слава Україні!
