У селищі Машівка Полтавської області – знову чорний день. За останній тиждень громада втратила двох своїх захисників – Захарченка Віталія Володимировича та Раду Івана Івановича. Новини про їхню загибель боляче різонули по серцях односельців, рідних, друзів. Невже це колись закінчиться? Душа не хоче миритися з такими втраченими життями.
Хто загинув: коротко про кожного героя
Обидва військовослужбовці були уродженцями Машівської громади – звичайні хлопці, які, як і більшість земляків, могли б повернутися до мирної праці колись після перемоги. Але доля розпорядилася інакше.
– Захарченко Віталій Володимирович
Народився 1984 року в Машівці. Був мобілізований до лав ЗСУ з початком повномасштабного вторгнення. За інформацією Машівської селищної ради, воював у складі одного з механізованих батальйонів. 4 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині отримав смертельні поранення.
– Рада Іван Іванович
Молодший від Віталія – 1991 року народження. До війни працював агрономом у місцевому господарстві. Був призваний у 2023 році. Зранений при мінометному обстрілі 5 червня, помер дорогою до шпиталю. Він також – живе нагадування, що війна торкається кожного з нас.
Сільська вулиця, рідні поля, простий сільський дім… Тепер тут – обірвана тиша та ридання. Місцева рада вже повідомила про дати прощання. З кожним новим загиблим біль лише росте, але сили у людей залишаються – бо хто, як не вони мають триматися разом?
Звідки більшість дізнається про втрати
Інформація про смерть бійців спершу з’явилась у соціальних мережах і потім – на сторінці Машівської селищної ради. “Є ті, кого війна минула… Але майже у кожному домі на Полтавщині вже плакали після сумних звісток”, – пишуть у коментарях до офіційних дописів.
Родичі просили не турбувати їх зайвими питаннями. “Герої не вмирають”, – кажуть односельці. Зараз хлопців згадують у школі, на роботі, у магазинах. Вчителька історії каже: “Колись наші внуки знатимуть ці імена зі сторінок підручників…”.
Як підтримати родину загиблих
Сьогодні головне – не лишити родини наодинці з бідою. Ось що вже зробила громада:
– Провела збори коштів для допомоги сім’ям на лікування, поховання та побутові потреби.
– Організувала чергування біля домівок, щоб допомогти з хатньою роботою, приготуванням їжі.
– Влаштували молебні у місцевій церкві за упокій душ Героїв.
– Підлітки виготовили пам’ятні стрічки та квіти, які покладуть під час прощальної церемонії.
Кожен охочий може приєднатися до благодійних ініціатив – інформація про реквізити для допомоги розміщена на сторінці ради у Facebook.
Наостанок
Не знаєш, що сказати рідним? Достатньо просто бути поряд, мовчки обійняти, запитати, чим допомогти. Смерть на війні – це не лише цифри у стрічці новин. Це справжня прірва для кожної родини, кожної матері й батька. Україна вистоїть, але ціна перемоги – непомірно дорога.
Світла пам’ять Віталію Захарченку та Івану Раді. Навіки в наших серцях.
