Ще один день війни — ще один біль. У селищі Велика Багачка 3 червня відбулося прощання з Василем Бруякою — захисником, який відійшов у вічність, боронячи Україну. Гірко. Скільки сліз і слів утомленої люті вимовили сьогодні його рідні, побратими й земляки…
Хто був Василь Бруяка?
Мужній, спокійний, з тих, про кого кажуть: “Справжній чоловік”.
Василь Бруяка родом із Великої Багачки. Перші дні повномасштабної війни він зустрів удома, але вже згодом став на захист України. Призваний до лав Збройних сил, він без зайвих слів пішов туди, де найтяжче.
Колеги пам’ятали його як людину слова, того, хто не давав порожніх обіцянок і завжди приходив на допомогу. Вдома на нього чекали мати, рідні та друзі — сьогодні вони не стримували сліз.
Прощання, якого не мало бути
Труна, квіти, люди в чорному та українській формі. Військовий оркестр і постріли в небо — як попередження ворогам і як останній салют Василеві.
Церква ледве вмістила всіх, хто хотів сказати: “Спочивай з миром, захиснику”. Люди вийшли на площу, хтось тримав маленький прапор, інший просто стояв із похиленою головою. Усі розуміють: це не просто втрата конкретної родини — це рана для всіх нас.
Що говорили побратими і друзі
– “Василь не боявся йти вперед. Він завжди знаходив оптимізм навіть у найскладніші моменти,” — згадує побратим Сергій.
– “Ми часто сміялися, що Василь — як кремінь, а насправді він мав дуже добре серце,” — говорить сусідка пані Ольга.
– “Він міг знаходити добрі слова для тих, хто здавався. Сам ніколи не здавався,” — додає військовий капелан.
Сьогодні, коли тіло героя прикриває синьо-жовтий стяг, хочеться тільки риторично питати: “Скільки таких поховань ще переживе наша земля?”
Молитва і вдячність
Молитва — те, що сьогодні об’єднало кожного присутнього. Молитва за Василя, за всіх полеглих і тих, хто ще на фронті.
І проста людська вдячність, яку навіть важко висловити словами, але за яку платили найдорожчим — життям.
Кожен день = втрати
Ми маємо пам’ятати і не звикати до похоронів. Бо за кожною втраченою постаттю — не статистика, а ціле життя. Василь Бруяка залишиться у пам’яті Великобагачанщини як справжній воїн і Людина з великої літери.
Коротко про Василя Бруяку
– Нарожений: у Великій Багачці, Полтавщина
– Захисник України, призваний у лави ЗСУ
– Справжній друг, патріот, який не лишався осторонь
– Загинув, виконуючи військовий обов’язок
– Похований з військовими почестями
Вічна пам’ять герою!
І нехай Великобагачанщина пам’ятає ім’я Василя Бруяки, як символа мужності та відданості Україні.
