Ще одна свіжа могила з’явилась на Оржиччині — у рідному краї вшанували полеглого захисника Олега Подшивалова. Серце стискається, коли люди збираються не на свято, а щоб попрощатися з героєм. Над селом знову лунав дзвін скорботи, і кожен крок із похоронною процесією відлунював болем за ще одне обірване життя.
Олег Подшивалов: Скромний чоловік із великим серцем
Сусіди кажуть: Олег завжди був небагатослівним, але щирим та справедливим. На війну він пішов без сумнівів — захистити сім’ю, друзів, маленьку батьківщину.
Для багатьох він залишився в пам’яті як:
– добрий батько і чоловік
– надійний товариш
– фахівець і працівник, на якого можна покластися
Олег віддав своє життя на фронті, вірив у нашу перемогу до останнього подиху. Друзі розповідають — навіть у найважчий момент не втрачав віри й гумору, вмів підтримувати інших простим “тримайся, брате”.
Проведення в останню путь
На церемонії прощання з Олегом Подшивалова чимало людей не могли стримати сліз. На подвір’ї церкви зібралася громада: рідні, побратими, сусіди…
Звучав державний гімн, майоріли синьо-жовті прапори з чорною стрічкою, й кожне “…Герої не вмирають…” відлунювало в серці.
Серед присутніх були:
– найближчі родичі
– бойові побратими
– друзі дитинства
– представники місцевої влади
Після панахиди й прощальних слів траурна колона пройшла селом. Школярі й односельці ставали навколішки, віддавали останню шану Герою.
Не забути. Продовжити боротьбу
Олег Подшивалов — ще один символ незламності Оржицької громади. Його імена тепер вписані в новітню історію країни.
Війна продовжується, і сотні таких, як Олег, щодня ризикують життям заради нас.
Не час забувати — час об’єднуватись.
У пам’ять про героя: що ми можемо зробити
– Підтримати родину Подшивалова: морально і матеріально
– Згадати всіх полеглих: сходити на могилу, запалити свічку
– Допомогти війську — донат, волонтерство, поширювати правду про втрати
– Жити гідно і не опускати руки
Олега Подшивалова вже не повернути, але його справу мають продовжити ми — живі. Бо так він хотів би. Спи спокійно, Захиснику…



