Кременчук втратив на війні двох захисників

Кременчук прощається з двома захисниками, які віддали життя за Україну

Оприлюднено 10 Квітня, 2026

Під кінець червня місто знову у скорботі — Кременчук втратив ще двох мужніх захисників на фронті. Невже це коли-небудь закінчиться? Болить… Але ми не маємо права мовчати.

Імена, які ніколи не забудемо

Під час бойових дій на сході країни загинули кременчужани Владислав Красюк і Руслан Юрчик. Інформація про втрату з’явилася на офіційних сторінках міської ради, а також її підтвердили рідні. Кожна така звістка — ніби ляпас по щоках. Ми їх не знали особисто, але тепер знатимемо і пам’ятатимемо навічно.

Владислав Красюк

– Народився у Кременчуці
– Добровільно став до лав ЗСУ ще на початку повномасштабного вторгнення
– Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині
– Йому було лише 29 років

Руслан Юрчик

– Працював на місцевому підприємстві до війни
– Пішов захищати Батьківщину добровільно
– Загинув на Луганському напрямку
– У нього залишилась родина

Можна писати сотні раз про біль втрати, але те, що відчувають їхні близькі — навіть уявити важко. Може, тому так підступає сльоза, коли друкуєш такі новини.

Прощання, яке запам’ятається надовго

Міська рада вже оголосила дати церемоній прощання та поховання героїв. Кременчужан запрошують прийти й підтримати родини.
Розклад церемоній:
– Владислава Красюка відспівають у Троїцькій церкві, поховають на Свіштовському кладовищі
– Руслана Юрчика проведуть в останню путь у суботу на цвинтарі в центральній частині міста

Люди несуть квіти, вивішують червоно-чорні прапори в пам’ять про полеглих. Свічки горять, навіть коли йде дощ. Таке враження, що місто плаче разом із родичами.

Пам’ятаємо. Дякуємо. Не пробачимо

Їх більше немає серед нас, але вони — в серці кожного кременчужанина. Війна триває, і журналісти разом із містянами не втомлюються повторювати:
– Герої не вмирають
– Кожен день — подвиг для оборонців
– Настане день, коли на площах не буде жалоби, тільки пісні перемоги

Чи можна це перебути, обійти — не знаю. Залишається працювати, висвітлювати кожну звістку і пам’ятати: втрати — не просто цифри в стрічці новин, це люди. Наші. Кременчужани.

Вічна пам’ять Владиславу Красюку і Руслану Юрчику. Ұ коханим, друзям та всім, хто чекає своїх захисників удома — сили й віри.

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.