Важко уявити, що ми знову збираємося на прощання не просто із земляками, а з цілою родиною — подружжям Сергієм і Вікторією, яких забрала війна. Серце пише ці рядки, але душа кричить.
Як все сталося: що відомо про трагедію
2 червня Полтаву сколихнула страшна звістка — російська ракета, влучивши по цивільній інфраструктурі, забрала життя одразу декількох людей, серед яких — подружжя Сергій та Вікторія. Їхня історія болить особливо: обоє в одному місці, одна мить, одна безглузда смерть.
Справжня пара — трудилися, підтримували один одного. Сергій працював в одній з місцевих компаній, Вікторія — виховувала дітей, була активною у громаді. Їхні близькі не можуть оговтатись: ще вчора будували плани, а вже сьогодні — ховають дорогих серцю людей.
– Сергій і Вікторія були одружені понад 15 років
– За словами знайомих, ніколи не стояли осторонь чужого горя
– Їх любили й поважали у Полтаві
Останнє прощання: біль у кожному слові
Прощання з подружжям проходило під багряним небом Полтави — ніби й сама природа не могла витримати цього болю. Сльози, слова підтримки, обійми. Серед присутніх — і ті, хто прийшов мовчки. Бо що ще скажеш?
«Добрі, щирі люди… Не минало і дня, щоб вони не допомогли комусь із сусідів», — згадує пані Наталя, сусідка Сергія та Вікторії. Хочеться кричати від безсилля, але люди витримують — бо це вже не перше прощання в Полтаві останнім часом.
Чому це важливо — не забути і не пробачити
Це вже не цифри у новинах, це — наші друзі, сусіди, рідні. У такі миті все сказане політиками про «стійкість нації» втрачає сенс: залишається тільки людський біль. Але жити треба — і пам’ятати. Щоб спільно не дати росіянам вирвати нашу віру в життя.
Ми не забудемо: що запам’ятати про Сергія та Вікторію
– Єдність: усе життя разом
– Добро — щодня й усім
– Віра у краще навіть у найтемніші часи
Дякую за все, друзі
Полтава стає сильнішою у своїй скорботі. Попрощавшись із Сергієм і Вікторією, місто ще раз згадує: жодна ракета не зламає нашої людяності. Пам’ятаймо їх такими, як вони були — і не даймо ворогу радіти нашій втраті.
