Сьогодні, 15 червня, у Хоролі схилили голови – громада попрощалася з Валерієм Рудем, мужнім захисником, який до останнього подиху боронив рідну землю від ворога.
Шлях героя: Валерій Рудь, якого не забудемо
Сонце цього дня байдуже ховалося за хмарами. Можливо, він теж розуміє цю біль. Валерій Рудь – наш земляк, син Хорольщини, загинув, захищаючи Україну на передовій. Йому було лише сорок три. Кажуть, такими людьми пишаються покоління, але зараз тільки гірко дивитися в очі його матері та дружині – вони не вірять, що більше не побачать сина, чоловіка, батька.
Колеги згадують Валерія небагатослівним, зате справжнім другом. Саме такі тримають лінію фронту під вогнем і не відступають ані на крок. Йому довірили завдання, які виконували лише найсміливіші.
Панахида та прощання: кожен прийшов сказати «Спасибі»
Ще задовго до початку церемонії біля місцевого храму зібралися десятки людей. Хтось прийшов із дому, хтось – у формі, із прапором та скупими сльозами. Духівники, побратими й ті, хто просто знав Валерія не по фронтових фото, а по спільній роботі, разом молилися за його душу.
Що можна сказати матері, якій віддають тіло її сина в блакитно-жовтому прапорі? Ніхто не знає відповіді. Але люди підходили, обіймали, дякували – як уміли, по-людськи.
Список тих, хто віддав останню шану воїну:
– Побратими з фронту
– Члени місцевої влади
– Вчителі та однокласники
– Сусіди та друзі родини
– Волонтери
Пам’ять, яка не згасає
«Україна починається з кожного, хто не боїться вийти на передову», – казав Валерій. Іноді хочеться вимкнути новини, щоб не читати про втрати, але кожна така історія – не статистика. Це реальне життя, яке обірвали кулі й міни війни.
У Хоролі тепер ще одна могила й ще одна родина без сина та батька. Чи можливо звикнути до втрат? Не хочеться шукати відповідь на це питання. Але хочеться вірити: пам’ять про Валерія житиме серед нас. Вона стане заповітом для молоді, прикладом для дітей, які зростають у цих непростих часах.
Важливо не забувати:
– Вшанування пам’яті героїв – обов’язок кожного.
– Підтримка рідних загиблих – наше спільне завдання.
– Гідність і мужність Валерія Рудя мають бути прикладом для всіх.
Світла пам’ять воїну. Хорольщина пам’ятатиме свого героя.
