Сумна звістка сколихнула Полтавщину – на війні проти російського агресора загинув Дмитро Самченко, легендарний кіборг та ветеран АТО з Лубенської громади. Ще один відданий син України полишив цей світ… Душа болить, а слів так мало.
Що відомо про Дмитра Самченка
Дмитро Самченко народився й виріс у Лубенській громаді. Його добре знали мешканці – щирий, життєрадісний, завжди відкритий до допомоги іншим. Коли розпочалася російська агресія у 2014-му, Дмитро не вагаючись став до лав захисників України.
Він брав участь в АТО, а згодом – обороняв Донецький аеропорт у лавах “кіборгів”. За мужність та стійкість його поважали побратими. Навіть після повернення додому він не полишав військової справи – допомагав армії, підтримував молодих захисників.
Втрати громади, біль сім’ї
Новина про загибель Дмитра пронеслася Лубнами як грім серед ясного неба. Ще вчора він допомагав волонтерам, жартував з друзями, планував майбутнє… А сьогодні його вже немає.
Прощання з героєм відбулося у рідній громаді. Про Дмитра згадують із теплотою, подруги діляться спогадами про шкільні роки, побратими – про його неймовірну витримку на передовій. Найбільше втратила родина: дружина, дитина, батьки. Слів немає, тільки сльози.
Серед найважливішого, що казали про Дмитра:
– _Справжній патріот: жив Україною й за неї ж поліг._
– _Вірний товариш: завжди підтримував навіть у найважчі моменти._
– _Вчитель для молоді: показував, як не втрачати людяності навіть на війні._
Чому важливо пам’ятати
Війна триває. І кожна така втрата – це не просто статистика, це прірва у житті сотень людей. Покоління захисників, які, як і Дмитро Самченко, ставали щитом для своїх — змінюють нашу країну ціною власного життя.
Невже звикнемо до втрат? Ніколи! Ми повинні пам’ятати кожне ім’я, підтримувати родини героїв, не забувати, за що вони загинули.
Що може зробити кожен?
– Поширити пам’ять про Дмитра Самченка.
– Підтримати його родину посильною допомогою.
– Не стояти осторонь, коли країна потребує допомоги.
Сумуємо, пам’ятаємо, боремося
Дмитро Самченко залишив свій слід у серцях багатьох. Його життя – приклад відваги, безкорисливості та нескореності. Людина, яка захищала цінності, що роблять нас українцями. Поки ми пам’ятаємо героїв – боремося. Поки серце не змириться – буде надія.
Вічна пам’ять, Дмитре. Лубенська громада сумує разом із усією Україною.
