В Оржицю повернули тіло полеглого Героя — Станіслава Значка, захисника України, який загинув, захищаючи рідну землю від російської агресії.
Втрата, яку неможливо усвідомити
Ще один наш земляк, чоловік, про якого, здавалося, знали всі — повертається додому не так, як ми його чекали. Станіслав Значко, який з перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем, загинув, виконуючи бойове завдання. Болить.
Що тут можна сказати? Не так це мало бути! Від новин про кожного полеглого серце буквально стискається. І стає страшно, що таких новин дедалі більше.
Оржиця вже готується до прощання, а місцеві, зціпивши зуби, підтягуються на центральну площу або до храму. Хтось приносить квіти, а хтось просто стоїть мовчки, не в змозі сказати бодай слово. Бо слова тут зайві.
Хто він був для своєї громади
Станіслав — не герой із книжок, це був живий чоловік зі своїми мріями, роботою, друзями, родиною. У мирному житті він працював електриком, допомагав сусідам, умів швидко розв’язати практично будь-яку побутову проблему.
Багато хто згадує його як людину, яка могла підняти настрій навіть у найгірший день. Дітлахи з подвір’я добре пам’ятають його доброзичливі смішки та походеньки з м’ячем вечорами. Оржиця втратила не просто воїна — втратила людину, на яку можна було покластися.
Що про Станіслава говорять у громаді:
– Завжди допомагав без зайвих слів
– Не любив пафосу, вчинки робив тихо
– Підтримував місцеві ініціативи
– Сміливий, а ще — дуже добрий
– Міг підставити плече кожному
Як цьогоріч прощаються з Героями
Зараз звичними стають не тільки фронтові зведення. Часто у мирних містах і селах люди збираються разом, аби провести додому тих, хто вже ніколи не обійме рідних. У Оржиці церемонія прощання з Станіславом Значком запланована на найближчі дні, і знову на вулицях пануватиме тиша. І знову буде чути лише одне — як б’ються серця сотень тих, хто прийшов подякувати Захиснику.
Чого ми не маємо права забути
– Ці імена — не рядки у новинах.
– Кожен з Героїв — це чиїсь діти, батьки й друзі.
– Їхня боротьба — це наше виживання.
– Пам’ятати про таких, як Станіслав, — це не обов’язок, це наш вибір і наш біль.
Нема вже сил чути подібні новини щодня. Але й мовчати не можемо, бо саме такі люди — як Станіслав Значко — утримують світ для нас, навіть ціною власного життя. Світла йому пам’ять — а нам триматися.
Щиро співчуваємо рідним і всій громаді Оржиччини.
