Кременчук втратив на війні двох захисників

Суспільство

Кременчук втратив на війні двох своїх захисників – місто в скорботі

Оприлюднено 21 Травня, 2026

Війна не полишає своїх кривавих слідів навіть там, де люди вже навчилися зустрічати новини із затерплою душею. Кременчук знову опинився у жалобі – місто втрачає своїх синів.

Хто вони – наші Герої

За останні дні стало відомо про загибель двох військових із Кременчука. Це майор Олександр Рудниченко і старший солдат Олександр Коленченко. Хтось скаже: ще двоє. Але ж у цій війні немає “ще двох” – тут кожен із загиблих вириває шматок із серця міста.

Майор Олександр Рудниченко, 1981 року народження, загинув 5-го червня, захищаючи рідну землю на Харківщині. Боєць із досвідом, для нього фронт давно вже увійшов у щоденну рутину. Був учителем, другом, сином – і таки став для когось героєм.

Старший солдат Олександр Коленченко отримав смертельні поранення під час виконання бойового завдання. Йому було всього 28. Мрії? Сім’я? Любов? Війна не цікавиться цими деталями, вона не рахує втрат.

Як прощався Кременчук

Що у нас лишилось після них? Фотографії у соціальних мережах, сльози на очах рідних і знайомих, згорблені спини побратимів на похороні. Ввечері вдови тихо згортали у скриньки військову форму, свічки горіли вікнах…

Місто скорботно попрощалося із кожним на Алеї Героїв, маленькими натовпами – не з галасом, а з повагою. Гірко, коли бачиш, як дорослі чоловіки не можуть стримати сльози. Люди ставали навколішки, прилітали зі словами вдячності ті, хто навіть не знав особисто.

Ми пам’ятаємо

Хтось записує у телефоні: “Поховали ще двох…” Хтось більше не зможе обійняти сина чи чоловіка. Але Кременчук пам’ятає своїх героїв, як би важко не було.

Ось короткий список тих, хто пішов останніми днями:

Олександр Рудниченко, майор, 42 роки
Олександр Коленченко, старший солдат, 28 років

І це – не просто цифри. Це – життя наших людей, наша невідплачена вдячність.

Що робити далі?

Скільки ще втрат треба пережити цьому місту? Коли врешті ми скажемо “досить”? Відповіді на ці питання поки немає. Є тільки невимовна біль у серці, а разом із нею – схилені голови в пам’ять про тих, хто вже ніколи не повернеться додому.

Тримаймося разом. Пам’ятаймо. І не дозволяймо цьому стати “звичкою”.

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.