У Хорольській громаді з болем у серці провели в останню путь захисника Станіслава Новоселецького, який героїчно загинув на війні з російськими окупантами. Сумна звістка, що сколихнула кожного, прозвучала навпіл із молитвами, слізьми та словами вдячності за незламність.
Життєвий шлях героя
Станіслав Новоселецький був одним із тих, хто не ховався за спинами інших. Пішов добровольцем до війська ще у 2022 році – не зміг залишитися осторонь тоді, коли ворог сунув нашими землями. Службу ніс у Збройних силах України, був на передових позиціях, куди без зайвої бравади йдуть найсміливіші.
Його товариші згадують: завжди усміхнений, справедливий, готовий допомогти. Для рідних Станіслав залишиться сином, братом, другом. Для громади – символом мужності. Йому було лише 32 роки.
Останній шлях: як Хорольщина прощалася
Церемонія прощання відбулася в рідному для воїна селі. Люди вийшли на вулиці, ставши на коліна й утворивши живий коридор шани. У храмі – квіти, лампадки, військові побратими, мовчання, крізь яке пробивалося одне: “Вічна пам’ять”.
Волонтери і земляки допомогли організувати гідне прощання:
– Громада зібрала кошти для підтримки родини.
– Місцеві школярі написали листи подяки, що тепер стануть важливою пам’яткою для сім’ї героя.
– Вчителі, друзі, військові виголошували прощальні слова. Деколи — зі сльозами, а часом і з посмішками, пригадуючи жарти Станіслава.
Вдячність і біль: що далі?
За час повномасштабної війни Хорольщина втратила вже кількох захисників. Кожен похорон — маленька спроба відповісти на головне питання: “А коли це закінчиться?” Ті ж, хто вижили, й далі йдуть на фронт. За себе і за полеглих.
Хтось досі не вірить, що завтра Станіслав не прийде на своє подвір’я, не обійме матір, не розсмішить сусідських дітей. Але пам’ять про нього житиме у кожному доброму ділі, у спільних спогадах, що склеюють поранену війною країну.
Ми пам’ятаємо:
– Ім’я героя.
– Його вибір — іти захищати рідну землю.
– Обійняття, яких від війни стало в рази менше.
Вічна слава Станіславу Новоселецькому і всім нашим захисникам. Хорольщина сумує, але не здається.
