Сумна звістка сколихнула Котелевщину: у боях за незалежність України загинули двоє захисників із нашої громади.
Імена героїв, які тепер увійшли у вічність
Сергій Шестопалов та Олександр Ковтун – саме ці імена тепер навіки вписані у трагічний, але гордий список захисників Котелевської громади. Офіційно цю інформацію підтвердила Котелевська селищна рада – скупі, але болючі рядки з’явилися на їхньому офіційному сайті та сторінці у Facebook.
Війна не питає, чи ти готовий. Сергій і Олександр — готові були завжди. Вони не ховалися, не уникали складних рішень. Дехто знає їх змалечку, хтось зустрічав у місцевих магазинах чи на стадіоні. Тепер ці хлопці – серед небесного війська. Сухо записано, що обоє “віддали життя, захищаючи Україну”. А справжньою ціною цієї фрази є біль десятків рідних, друзів, сусідів. І тиша в оселях, до яких вони вже не повернуться.
Як Котелевська громада прощається із загиблими
Особливим болем відгукується звістка для маленьких сіл і містечок. Коли тут хтось гине — це відчувають усі. У Котельві, Андріївці, Вертелці важко знайти людину, яку оминула ця трагедія. Селищна рада закликала всіх жителів вшанувати героїв хвилиною мовчання. У школах та закладах культури приспущені державні прапори.
Поховання героїв:
– Сергія Шестопалова проведуть в останню путь у рідному селі.
– Олександра Ковтуна поховають у Котельві на центральному кладовищі.
Місцеві громади вже оголошують збір допомоги родинам полеглих, а волонтери організовують підтримку для дружин, дітей, батьків загиблих. Хтось малює портрети на сірих парканах, хтось збирає спогади у фотоальбомах, а хтось просто мовчки несе квіти під їхні фотографії на площі.
Чому важливо пам’ятати про кожного
У час, коли новини про загибель військових, здається, вже не залишають місця для сліз, забувати не можна. Не маємо права. Це не просто трагічна статистика. Це:
– Молоді чоловіки з мріями
– Батьки, сини, брати
– Члени нашої громади
Кожна така втрата — невидима рана на тілі всієї України. І поки ми пам’ятаємо Сергія і Олександра, доки говоримо про їхній подвиг уголос, доти маємо надію, що ці смерті не будуть марними.
Коли слова безсилі
Війна забирає найкращих. І в такі моменти здається, що вже не залишилось ні слів, ні сил триматися. Та треба. Ми тримаємось заради них. Бо якщо не ми — то хто?
Світла пам’ять, шана, гнів, біль, віра в перемогу і вдячність — все в одному диханні кожного, хто сьогодні живе на Котелевщині. Україні зараз як ніколи потрібна єдність. Сергій і Олександр зробили для цього все, що змогли.
Вічна пам’ять героям!
