У Гадячі 19 червня із глибоким смутком провели в останню путь солдата Дениса Рябова — воїна, який пожертвував власним життям заради України. Знову місто зупинилося посеред буденного гомону, і тиша, що запанувала, боліла не менше за новини з фронту.
Хто був Денис Рябов і чому його втрата болить особливо
Складно уявити, як важко писати про хлопців, які не дожили до Перемоги, знати: тисяча слів не поверне людину додому. Денис Рябов народився у Гадячі й ніколи не цурався клопотів, завжди був поруч, приклад для молодших, підтримка — для літніх.
З початком повномасштабного вторгнення став до лав захисників своєї Батьківщини. Він служив водієм-санітаром у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Останнє завдання Дениса — евакуація поранених, навіть коли виходу вже майже немає. 17 червня 2024 року він загинув на Донеччині, рятуючи побратимів.
Як прощалися з Денисом Рябовим у Гадячі
Місто навряд чи звикне до таких церемоній… Біль, який пробирає до кісток, коли бачив людину ще недавно — усміхненою, енергійною, а сьогодні йдеш за труною простою вулицею й у кожному погляді читається: “Ну чому знову…”.
Ось як виглянув цей надто важкий день:
– Відспівування воїна в місцевому храмі
– Десятки побратимів із військовими прапорами
– Сльози родини, яка так і не дочекалася обіймів
– Школярі з квітами й бабусі, що хрестяться навздогін
– Останній прощальний салют та слова подяки від міста
Коли пролунав Гімн, а навколо стояла нерухома тиша, кожний подих був криком непочутого болю.
Пам’ять про Дениса: не стаття у газеті, а справа честі
Кожна така втрата — не просто статистика, а відкрита рана, що не заживає. Про Дениса залишились десятки спогадів, та головне — безмежна вдячність.
Що зробили й робитимуть для вшанування Дениса Рябова:
– Планують назвати одну з вулиць на честь Героя
– Школа, де він навчався, організує тематичний вечір пам’яті
– Волонтери допомагають родині й ведуть збір на підтримку захисників
Як кажуть у Гадячі, “Таких як Денис не забувають — їх згадують щодня, коли бачиш синє небо над головою”.
Сумна арифметика війни: кожен Герой — це цілий світ
Мене рве зсередини від кожної такої новини… Пишеш рядки — і розумієш: за сухими фактами криється ціле життя, мрії, любов, дружба. Запитаймо себе: чи цінуємо кожен їхній день так, як цінували ці хлопці наше право на життя під мирним небом?
Слава Україні. Героям і, на жаль, вбитим Героям — вічна пам’ять…
