Полтавщина сьогодні прощається з людиною, чий внесок у розвиток освіти важко переоцінити — після тривалої хвороби помер ректор Полтавського університету економіки і торгівлі (колишній Полтавський кооперативний інститут) Олександр Нестулець.
Втрата, яка болить
Цього ранку колеги та студенти дізналися про непоправне. Олександр Григорович тривалий час боровся із тяжкою недугою і все ж відійшов у засвіти. Кажуть, занадто рано, надто боляче, коли важливі люди залишають нас у такі неспокійні часи. Кожен, хто знав ректора, згадує його не лише як науковця та очільника вишу, а й як доброго співрозмовника, наставника, який завжди знаходив час для жартів і підтримки.
> “Яким би напруженим не був день, у нього завжди знаходилась хвилина аби вислухати, підтримати, пожартувати, — говорить одна зі співробітниць інституту. — Таких керівників мало.”
Ким був Олександр Нестулець
Життя і кар’єра Олександра Нестульця напрочуд насичені. Він пройшов шлях від викладача до ректора, очолюючи університет у найскладніші періоди війни та потрясінь. Його авторитет серед студентів і викладачів був беззаперечним. Ось кілька фактів про життя цієї людини:
– Випускник цього ж інституту, він не просто повернувся до рідних стін, а віддав їм усе життя.
– Очолив заклад у 2015 році — у той самий час, коли країна переживала нелегкі випробування.
– За його керівництва університет витримав реформи і карантин, залишаючись одним із провідних освітніх закладів Полтави.
– Завжди підтримував розвиток студентського самоврядування, вмів “слухати молодь”.
Зараз, у час війни, його слова “Разом витримаємо” звучать для багатьох особливо — мов підтримка, якої бракуватиме.
Прощання та слова вдячності
Прощання з Олександром Григоровичем відбудеться у стінах рідного університету. Студенти, викладачі, друзі та знайомі приносять квіти і теплі слова, діляться спогадами в соцмережах, публікують фото з лекцій і святкувань. Здається, цьогоріч весна у Полтаві стала ще стриманішою — проводжає в останню путь Людину великого серця і незрадливої праці.
Колеги та студенти згадують про ректора:
– Завжди привітний, навіть коли бракувало сил
– Мав твердий, але справедливий характер
– Учитель, якому довіряли і діти, і батьки
– Піонер інновацій — як в освітньому процесі, так і в житті
Пам’ять, яку не зітре час
У складних воєнних реаліях такі втрати відчуваються особливо гостро. Без зайвих слів — це був ректор, який став для багатьох дружньою підтримкою і дороговказом у світі освіти. Та найціннішим його внеском стала людяність. Спочивайте з миром, Олександре Григоровичу. Полтава сумує і пам’ятає.



