В українському парламенті на цьому тижні розгорнулася цікава, хоч і очікувана, політична драма – народні депутати підтримали звернення на підтримку Володимира Зеленського, а Петра Порошенка залишили осторонь. Як і хто голосував Ще на початку засідання Верховної Ради було зрозуміло: голосування не обійдеться без гучних заяв з місць та описових постів у соцмережах. На розгляд депутатів винесли одразу два важливих звернення – одне на підтримку Зеленського як очільника держави у часи війни, та інше – з подібною підтримкою, але для колишнього президента Петра Порошенка.
Результати:
- За звернення на підтримку Зеленського проголосували 279 депутатів.
- За аналогічне звернення щодо Порошенка необхідних голосів не набралося – частина залу просто не проголосувала.
- Опозиція та частина “Європейської Солідарності” висловлювали обурення відкрито.
Більшість фракцій “Слуги народу” та “Батьківщини” поставила свої підписи “за” Зеленського. Зала наповнилася мурашками від аплодисментів, але, зізнаюся, радість була не в усіх.
Що сказали ті, хто не підтримав Відмова у підтримці звернення щодо Порошенка зачепила не лише того самого Петра Олексійовича, а й чималий шмат його виборців. Депутати-опоненти рішення аргументували просто – час єдності, варто підтримувати чинного президента, а не заглиблюватися у минулі розбіжності й політичні конкуренції.
Пряма мова одного з депутатів:
“У нас війна, треба бути єдиними. Зеленський сьогодні на передовій. Ось його й підтримаймо. Не час для параду амбіцій.”
Втім, чимало депутатів від опозиції назвали це “політичними іграми” та “спробою розколоти суспільство”.
Голосування у цифрах Рішення парламенту виглядало так:
- За звернення на підтримку Зеленського — 279 голосів “за”.
- За підтримку Порошенка — менше половини від потрібного.
- До голосувань долучилися представники всіх фракцій, але найбільше “проти” чи “утрималися” було серед “ЄС” та групи “За майбутнє”.
Можна довго сперечатися, чи це справедливий підхід. Але по залу було чутно лише: “Війна не час для політичних чвар”.
Що це означає для країни Наразі звернення на підтримку Зеленського не має великих юридичних наслідків, але на політичному фронті це важливий сигнал. Фактично, парламент вкотре зафіксував: на час війни країна згуртована навколо єдиного центру прийняття рішень.
Чи означає це остаточний кінець внутрішніх суперечок? Далеко не факт. Перші ж суперечки серед депутатів почалися ще до того, як вдалося вимкнути мікрофони.
Основні емоції та враження Чесно – втома бере своє, але розумієш: без єдності під час такої клятої війни не вбережемо ані родини, ані державу. Водночас складно не помітити болю в очах тих, хто відчув себе викресленим з “єдності”.
- Одні аплодують, інші – коментують у кулуарах.
- Кілька депутатів навіть жартували про “місцеву політичну олімпіаду”.
Якщо коротко, парламент цього тижня знову продемонстрував і людяність, і слабкості. Українська політика – вона не проста. Але спільна надія залишається.
Залишається лише побажати, щоб народні обранці наступного разу нарешті прислухалися до простих людей, а не до чергової хвилі політичного піару.
