Поки країна тримається на “силі духу”, на Полтавщині не забувають і про тих, хто найбільше потребує підтримки — людей з інвалідністю. Як повідомили у Департаменті соціального захисту населення Полтавської ОВА, з початку року їм передали майже 5 тисяч виробів для реабілітації. Знаєте, у світі, де часто кажуть “все для фронту”, не менш важливо пам’ятати й про тил, і про тих, хто бореться щодня вже на своєму, невидимому фронті.
Що саме отримали мешканці Полтавщини з інвалідністю?
Комплект підрахований, звіти, як завжди, чітко формують більше цифрами, ніж словами. Але за цими сухими числами — справжні історії. Серед переданих засобів реабілітації:
– протези і ортопедичні вироби,
– спеціальні крісла-коляски (ручні та електричні),
– милиці, ходунки, тростини,
– слухові апарати,
– підйомники й інше допоміжне оснащення.
Особливо зросла потреба у сучасних візках та протезах для військових і цивільних, які постраждали внаслідок війни. Список щороку стає, на жаль, довшим. Але водночас і спектр допомоги розширюється.
Кому насамперед надають реабілітаційне обладнання?
У пріоритеті — діти, ветерани, люди, які втратили кінцівки або мають важкі порушення опорно-рухового апарату. На додачу, за словами керівництва соцзахисту, намагаються оперативно реагувати на запити й працювати з індивідуальними потребами. Не стандартний “гвинтик”, а кожна людина зі своїм болем і надією.
Як отримати засоби реабілітації на Полтавщині?
Умови наче прості, але буває, що бюрократія ще намагається налякати — дякувати спеціалістам, які допомагають заплутаними коридорами документів.
1. Звернутися до місцевого управління соцзахисту;
2. Надати необхідний пакет документів (медичний висновок, паспорт, ІПН тощо);
3. Обрати відповідний засіб за направленням лікаря;
4. Дочекатися постачання — від кількох тижнів до кількох місяців.
Інколи чекаєш злітковище, інколи — милиці. Але воно того варте. Схеми можна проклясти, а можна вдячно усміхнутися волонтерам і фахівцям, які не втрачають людського обличчя попри втому і втрати.
Чому це важливо не тільки для Полтавщини?
Війна залишає по собі не тільки вирви на дорогах, а й тисячі поранених душ і тіл. Засоби реабілітації — часто єдиний шанс повернути собі хоч шматочок звичного життя. Це не просто “держава виконала обіцянку”, а той самий місточок, що поєднує надію та реальність у підвалах, квартирах і лікарняних палатах.
Пишучи ці рядки, вкотре думаю: ми не маємо права забути про кожну людину, яка зранку вчиться заново підніматися на ноги — у прямому й переносному сенсі. Тому кожна видана коляска і кожен протез — не просто галочка у статистиці, а маленька перемога життя над війною.
