Ранок, який хоч трохи додав надії
Сьогоднішній день для багатьох українських родин почався зі сліз. Але цього разу – зі сліз радості. Україна повернула додому ще 175 своїх захисників, які перебували в російському полоні. Нарешті! Після місяців невідомості, довгих днів у тривозі й молитві рідних, вони знову на рідній землі. Як часто хотілося написати саме цю новину раніше… Але все, що від нас залежало — чекати, працювати, і не втрачати віру в людей, які залишилися там.
Хто повернувся додому: героям — слава!
Звичайна цифра —
175. Але за кожним цим номером — окрема історія, людське життя, біль та надія. Серед звільнених:
– Захисники Маріуполя, зокрема “Азовсталі”
– Оборонці Сєвєродонецька й Луганщини
– Морські піхотинці
– Нацгвардійці
– Прикордонники
– Бійці Сил територіальної оборони
Повертаються і тяжкопоранені, і ті, хто витримав страшні допити, не зламався — а таких серед наших багато.
Перші емоції та реакції рідних
Здається, навіть повітря сьогодні в Києві стало трохи світлішим, хоча хмари все ще на небі. Соціальні мережі — наче великий український плач-радощів. Батьки, дружини, сестри не підбирають слова — хіба ж тут знайдеш потрібні?
“Сину, повертаєшся живим — це найдорожче!”
“Мій герой, тепер я знову можу дихати…”
“Вся країна тримає в обіймах вас, хлопці!”
Колеги-журналісти вже працюють у військових шпиталях, вичікуючи на перше слово від бійців. Хтось не стримує сліз, хтось посміхається – повернення називають “найважчим і найсолодшим миттям у житті”.
Що відомо про обмін
За інформацією Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, це – перший масштабний обмін цього року. До процесу були залучені не лише українські, а й міжнародні партнери. Обмін був складним — переговори тривали довго (іноді хочеться викреслити слово “довго” з лексикону, але не сьогодні).
Контролювали процес представники ООН, а деякі з 175 захисників вже отримують медичну допомогу. Всі повернулися додому живими, хоча частина потребує лікування й психологічної допомоги.
Що далі: підтримка, реабілітація, віра у перемогу
Повернення полонених — справжнє випробування для всієї країни. Наступні кроки — це:
1. Медичний огляд та допомога
2. Психологічна підтримка
3. Реабілітація
4. Відновлення документів
5. Зустрічі з родинами
Важливо не забувати: родини-чекальні потребують не меншої уваги, ніж самі звільнені.
Крапка чи три крапки?
Було б так добре поставити тут велику крапку — мовляв, ось, історія завершена. Але війна не закінчена. У російських тюрмах і підвалах ще сотні українців очікують на повернення додому. Цей обмін — лише початок нових надій і боротьби.
Тримаймо стрій, підтримуймо одне одного і не втомлюймося чекати добрих новин. Дякуємо нашим захисникам — за мужність, за віру, за те, що повертаєтеся додому, навіть після найтемнішої ночі.
Слава Україні!
Тут хочеться видихнути, але тримаємося — бо немає іншого вибору.
