Цієї неділі, 9 червня, мешканці Полтави, волонтери, родини військових і всі небайдужі вийшли на благодійний забіг, аби вшанувати пам’ять Героя України Юліана Матвійчука – людини, яка без перебільшення стала символом мужності та справжнього українського спротиву.
Як місто згадувало Юліана Матвійчука
Ранок почався підпорядковано, але з особливим трепетом. Після реєстрації учасників на Театральній площі Полтави всі лишили на серці чорну жалобну стрічку. Саме тут Юліан не раз виступав на мітингах і в різних патріотичних заходах.
Пам’ятаєте холодні осінні дні, коли люди вийшли хто з чим: у старих кросівках, з прапорами, з дітьми за руку? Тут зібралася не просто громада, а справжня велика родина.
Перед стартом коротко згадали життєвий шлях Юліана:
- Запеклий волонтер і командир
- Учасник війни ще з 2014 року
- Керував підрозділом “Світляки”
- Героїчно загинув на Донеччині у лютому 2024-го
Його пам’ять вшанували хвилиною мовчання. Хтось не зміг втримати сліз. Було відчуття, що він десь поруч…
Гроші – на допомогу захисникам
Кожен учасник забігу робив внесок – тут навіть найменша купюра мала значення. Усі зібрані кошти організатори “Полтавського Батальйону Небайдужих” спрямують на закупівлю тактичного спорядження для діючих військових.
Що купують за виручене:
- Турнікети і тактичні аптечки
- Дрони для розвідки
- Нову форму та взуття
- Радіостанції
Ще до старту організатори заявили – закуплять усе, чого бракує хлопцям на “нулі”, а звіт прозвітують відкрито для громади.
Люди бігли зі сльозами та надією
Дистанції – на будь-який вибір: 2, 5 чи 10 кілометрів. Бігли хто як міг. Дехто вперше за довгий час вдягнув кросівки, хтось вирішив йти пліч-о-пліч зі старшими родичами, а волонтери бігли для тих, хто не повернувся.
Навіть дітлахи, притулившись до мам, здається, розуміли: це не просто забіг, а тихий протест проти страшної війни.
Більшість учасників – цивільні, але й військові долучились, кажуть, що така підтримка справді важлива. Дехто тримав в руках іменні таблички полеглих… І тут, на фініші, звучала пісня Макса Кідрука: “За тих, хто вже ніколи не озирнеться назад”.
Знаєте, так хочеться написати, що це лише забіг. Але насправді кожна така акція – це про життя, про звичайних людей, які не здаються попри втому та відчай. Ми пам’ятаємо своїх Героїв не лише у скорботі, а й тоді, коли допомагаємо іншим. Спільна справа народжує надію, і сьогодні Полтава це вкотре довела.
