Війна змінила все. І навіть у лісах, полях Полтавщини тепер свої несподівані правила. Через заборону полювання на території області тут помітно побільшало хижаків – лисиць, вовків, єнотовидних собак. Хтось скаже: «Ось і добре!» А чи справді це так?
Що відбувається із хижаками на Полтавщині?
Заборона полювання діє вже майже два роки через воєнний стан. Закон – закон, не посперечаєшся. Ні мисливці, ні єгері не мають права виходити у ліси зі зброєю. А от хижим звірам закони не писані – вони плодяться, мігрують ближче до сіл, гублять домашню птицю, лякають людей. Навіть на околицях Полтави місцеві вже не дивуються лисицям чи, боронь Боже, вовкам.
«Вовк вовка бачить рідко, а оце зараз побачити хижака – раз плюнути», – бідкається Михайло, єгер з Лубенщини. За його словами, лисиць у лісі стало разів у двічі більше, ніж кілька років тому.
Наслідки надлишку хижаків
Що ж маємо зараз? Ось кілька явних проблем:
– Спалах сказу. Хижаки переносять небезпечні інфекції, перш за все, сказ.
–
Знищення зайців, куріпок, диких качок. Лис здалеку винюхає зайченя чи гніздо пташки.
–
Мігрування хижаків у села. Голодні тварини вилазять до людських осель і хлівів, полюють на домашніх курей, гусей, навіть собак.
–
Страх серед місцевих. Діти боятися йти до школи, бо вчора сусід бачив вовка під хатами.
Чому заборона полювання може бути небезпечною?
Ніхто не закликає нищити всіх підряд. Але баланс у дикій природі – це тонка грань, де кожен рух може стати фатальним. Мисливці, як не дивно, тримали цей баланс. Завдяки плановому відстрілу хижаків ліси були живішими, різноманітними. Було менше хвороб.
Тепер же, коли за хижаками ніхто не слідкує, їх популяція росте вибухово – і разом із нею всі супутні ризики.
Як діяти людям:
– Не залишайте неприбрані відходи та залишки їжі на подвір’ї.
– Слідкуйте за безпекою дітей під час прогулянок.
– Не годуйте диких тварин і не намагайтеся їх підгодовувати, навіть із жалю.
– Домашнім тваринам робіть щеплення.
Коли скасують заборону полювання на Полтавщині
Це питання болить багатьом. Та доки триває війна, жодних дозволів нема й бути не може – вся зброя та мисливці під пильним контролем. Усі чекають миру, і… вірять, що колись знову зможуть повернути спокій у ліси та села.
А поки що залишається тільки сумувати за тим часом, коли хижак і людина боялися одне одного порівну. І сподіватися, що наша бідна Полтавщина вистоїть не лише перед людською бідою, а й перед викликами від природи.
