У Полтаві на фасадах шкіл встановлять меморіальні дошки чотирьом загиблим воїнам

Суспільство

У Полтаві на фасадах чотирьох шкіл встановлять пам’ятні дошки загиблим воїнам

Оприлюднено 10 Червня, 2026

Війна не відпускає ні на мить. Іноді здається, що навіть стіни вулиць і школярські дзвінки вже навчились сумувати.

Пам’ять, яку не стерти

Троє вчителів швидко переступили поріг, поки у коридорах ще лунала перерва. А поруч — будівельники прикручують металеву пластину до теплої, ще літньої стіни. Та жодна дошка не зігріє руки, як учорашній рукостискання. Бо ніщо не зрівняється з втратою живої людини.

Цього тижня у Полтаві вирішили увічнити пам’ять одразу чотирьох захисників — на фасадах їхніх рідних шкіл з’являться меморіальні дошки.
Ось їх імена, які тепер житимуть ще довше:

Олександр Іванович Ткаченко, випускник Полтавської гімназії № 13
Андрій Сергійович Коваленко, випускник школи № 30
Артем Юрійович Шеремет, учень школи № 25
Роман Михайлович Дяченко, випускник гімназії № 21

Вони віддали найцінніше — свої життя — за Україну. І тепер повертаються у стіни, де колись мріяли про все, крім війни.

Не просто імена на граніті

Десь біля входу учні бігають із уроку на урок, навіть не здогадуючись, що імена на дошці — це не просто літери. Кожен із чотирьох воїнів — це історія дитинства, палкі пориви, жарти на перерві.

Меморіальні дошки стануть нагадуванням про те, що мир не спадковується за умовчанням, а виборюється — часто дуже дорогою ціною.

Як проходитиме відкриття?

У Полтавській міській раді повідомили, що церемонії відкриття дошок планують провести вже найближчими днями. Вшанувати полеглих прийдуть рідні, друзі, учителі та побратими. Будуть звучати слова подяки, і, певне, не одна сльоза упаде на свіжий бетон.

Чому це важливо?

Чи можна звикнути до війни? Ні. Але можна навчитись цінувати кожного, хто віддав своє. Саме для цього й встановлюють такі меморіали:

Дають змогу учням зрозуміти ціну свободи
Нагадують місту про своїх героїв, які ходили тими ж вулицями
Об’єднують громаду, щоб трагедія не перетворилася на байдужість

Як жити далі? — Чесно, відповідь дає пам’ять. Поки ми пам’ятаємо, ми вистоїмо.

Що далі?

Полтава вже має більше десяти схожих меморіальних дощок на фасадах інших шкіл. Міська влада обіцяє не зупинятись: кожна історія гідна визнання. Доля цього міста — бути живою пам’яттю.

Тримаймось. За ними, за себе і майбутнє.

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.