Гірка звістка прийшла на Лубенщину — цього тижня громада прощатиметься з одним із своїх кращих синів, Арсенієм Кириловим, який віддав життя за Україну. Як же важко писати такі тексти. Здається, що біль вже не вміщується всередині, а слова крутяться десь на самому дні серця.
Прощання з героєм Церемонія прощання з Арсенієм Кириловим відбудеться у п’ятницю, 14 червня, в його рідному селі Засулля Лубенського району. Громада, побратими, родина і просто небайдужі — всі зберуться, щоб віддати останню шану тому, хто навіки залишиться в строю. Війна забирає кращих, і знову – порожнеча, знову чорні стрічки на фото й сльози. Про це повідомили у Лубенській громаді.
Життя, яке обірвала війна Арсенію Кирилову було лише 28 років. Він був прикладом відваги, патріотизму та гідності для односельців. Від початку повномасштабного вторгнення Арсеній пішов захищати Україну. Йому боліло за країну, за майбутнє своїх дітей, і за кожного з нас. Не ховався, не шукав легких шляхів.
Служив у лавах Сил оборони й, як кажуть друзі, завжди був попереду. Загинув у бою з російськими окупантами — як справжній воїн, тримаючи оборону до останнього подиху.
Що відомо про загиблого захисника
- Народився і виріс у Засуллі
- Навчався у місцевій школі
- Завжди був активним, займався спортом
- Мав багато друзів і мріяв повернутися додому з Перемогою
- Залишив по собі добру пам’ять і гірку втрату
Пам’ять і підтримка родині Найскладніше зараз його близьким — батькам, сестрі, коханим. Їх біль не виміряти жодними словами. Громада вже допомагає організувати прощання та підтримати родину матеріально та морально. Кожен у Лубенах і районі знає: невдовзі будь-хто з нас може стояти поруч із такою ж страшною звісткою. Але хіба залишимо своїх на самоті?
Як допомогти родині:
- Прийти на прощання
- Не залишати без уваги його рідних
- Підтримати матеріально або добрим словом
- Пам’ятати нашого героя і розповідати про нього дітям
Щемка правда війни Ми ховаємо своїх найкращих. Знову — чорна стрічка, знову дзвін у серці. Чи звикнемо до цього колись? Ні. Але саме тому не маємо права забувати. Арсеній Кирилов — ще одна жертва цієї війни, ще один герой, якого забагато для нашої малої Лубенщини. Світла пам’ять… Поки ми пам’ятаємо — вони живуть між нами.
