З самого ранку по центральній вулиці Заводської громади лунала мовчазна хода – люди вийшли, щоб провести у вічність свого героя, військовослужбовця, котрий віддав життя за Україну. Між шумом міських автобусів та крихкою тишею згорьованих сердець крокують ті, хто досі не вірить, що це сталося знову. Війна щодня нагадує, яку ціну ми платимо за незалежність.
Як громада прощалася з захисником
Сьогодні, 12 червня, вся Заводська громада згуртувалася, аби сказати останнє “дякую” своєму земляку – Юрію Петровичу Савченку. Йому було лише
32. Повний двір людей – сусіди, побратими, рідні, друзі та просто знайомі, для кого ім’я Юрія тепер назавжди співзвучне з мужністю та справжньою відданістю Україні.
Під звуки Державного Гімну України тіло героя провели від місця служби до храму. Далі траурна процесія вирушила до цвинтаря. Багато хто просто не міг стримати сліз.
Хто був Юрій Савченко?
– Народився і виріс у Заводському.
– З початком повномасштабного вторгнення одним з перших став до лав Збройних сил.
– Захищав Бахмут, потім виконував завдання на Запоріжжі.
– Молодий батько. Чекав на повернення додому, до донечки.
Життя, яке обірвалося на війні
Чому так боляче від кожної такої новини? Бо, здається, ще вчора бачиш людину в магазині, чуєш, як сміється у дворі… І ось вже немає. Заводська громада цього разу ховає ще одного із тих, хто озивався на перший поклик, не вагаючись. Саме такими чоловіками тримається небо над Полтавщиною.
Родина героя залишилася без годувальника. На обличчях доньки та дружини сльози, в очах – німа надія на мир: “Боже, коли це скінчиться?”
Пам’ять про героя залишиться назавжди
Як тепер вшанувати пам’ять тих, хто не повернеться?
– У школі, де навчався Юрій Савченко, класні керівники провели уроки пам’яті.
– На фасаді установи з’явиться меморіальна дошка.
– Місцеві волонтери оголосили про збір допомоги для сім’ї полеглого воїна.
– Побратими пообіцяли наслідувати його вірність і боротися до Перемоги.
Заводська громада сумує, але не опускає рук. Поки пам’ятаємо і шануємо своїх героїв – доти тримається Україна. І, мабуть, кожен з нас хоче спитати, але відповідь знає лише небо: «За що?»
Вічна пам’ять Юрію Савченку. І всім, хто віддав життя, захищаючи нашу Батьківщину.
