Цієї п’ятниці, 14 червня, в місті Гадяч Полтавської області назавжди попрощаються із захисником України – Олексієм Василенком. Новина, яку навіть важко до кінця усвідомити – ще одного сина нашої землі ми втратили на цій довготривалій, жорстокій війні.
Прощання з Героєм: коли і де За офіційною інформацією Гадяцької міської ради, церемонія прощання з Олексієм Василенком розпочнеться 14 червня, о 12:00, у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в самому центрі Гадяча. Це місце стало символом прощань та болю для багатьох сімей, хто втратив найкращих. Ось що потрібно знати:
- Дата: п’ятниця, 14 червня
- Час початку: 12:00
- Локація: церква Різдва Пресвятої Богородиці, Гадяч
- Додатково: Очікується велика кількість містян, побратимів, волонтерів
Далі відбудеться поховання на місцевому кладовищі. Як же боляче вже до автомата знати ці шляхи до церкви, знати наперед — буде людно, буде плакати місто. Родина Василенка просить містян приєднатися до прощання гідно й з повагою до подвигу Олексія.
Хто був Олексій Василенко? Ми знову пишемо про людину з нашого міста, яка віддала своє життя за Україну. Олексій Василенко – воїн, який добровільно став до лав Збройних сил з перших днів повномасштабної агресії. Служив у механізованих військах, пройшов найгарячіші точки, витримав обстріли, небезпеки, вірив у перемогу до останнього дня.
Колеги й побратими кажуть: був справжнім другом – не боявся важкої роботи, завжди спокійно підтримував інших. На жаль, війна не щадить найкращих. Загинув 10 червня під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Без Олексія залишилися дружина та двоє маленьких дітей. А ще мама і тато, які завжди чекали на звістку — хоча б коротке “все добре”, якого вже ніколи не буде. Колеги з фронту також підкреслюють: його сміх та жарти рятували відчуття безнадії навіть у найтемніші дні.
Як підтримати родину загиблого Життя полеглого Героя ніщо не поверне, але підтримати його родину можемо ми всі разом. Ось кілька шляхів, як кожен гадячанин може допомогти:
- Прийти на прощання, щоб розділити біль родини і міста
- Замінити слова “Співчуваю” на прості обійми – іноді це набагато важливіше
- Перерахувати кошти для допомоги осиротілим дітям
- Вголос подякувати та розповідати про Олексія іншим — він заслужив на це пам’яттю
Можливо, зараз непросто знаходити правильні слова. Насправді їх немає. Війна щодня вириває з нас найсвітліших, а наш обов’язок — не бути байдужими й пам’ятати їх. Адже навіть у найсильнішому вітрі на міських вулицях відчувається гуркіт їхніх кроків.
Пам’ятаймо. І будьмо вдячні за життя, заради якого Олексій Василенко віддав своє.
