Жахлива звістка знову сколихнула Лубенщину – у боях за Україну загинув військовослужбовець Олександр Вербенець.
Хто такий Олександр Вербенець?
Його знали у місті як відкриту, справедливу людину. Олександр родом із Лубен, тут виріс, тут працював, мав друзів, був опорою для своєї родини. З початком повномасштабного вторгнення Росії, він без вагань приєднався до Збройних сил України. Сам пішов, без улесливих промов та пафосу. Каже, “як інакше?”. Словом, не герой плакатів, а тихий герой справжнього щодення.
Олександр служив у бойовому підрозділі. Побратими згадують про нього із вдячністю й теплом. У складних обставинах завжди було кому довірити найскладніше. Працював на совість, не думав про славу, а просто боровся за життя своїх і чужих.
Останній бій
Життя Олександра обірвалось під час виконання бойового завдання. Деталі не розголошують – така зараз війна, подекуди занадто мовчазна. Відомо лише, що стався це у червні на одному з найгарячіших напрямків, куди його підрозділ відрядили підтримати оборону. Надійшла коротка суха звістка: “Загинув”.
Розрив. Порожнеча. Горе не має меж. Ті, хто мав честь знати Олександра, досі не можуть повірити у це. Ще зовсім недавно він дзвонив додому, розпитував про побут, радів, якщо у когось все гаразд.
Відгуки побратимів і громади
Зараз у соцмережах під постами про втрату – хвиля підтримки родини, спогадів, фотографій. Місцеві мешканці пишуть про нього так:
– “Завжди був поруч, не кидав у біді”;
– “Олександр – добра людина з відкритим серцем”;
– “Ніколи не відмовляв у допомозі”.
І хочеться кричати від болю: хіба заслуговують такі гинути так рано? Родині воїна допомагають друзі, громада, волонтери. Всі розуміють – час не лікує. Просто навчає жити з новим болем.
Пам’ять про Олександра
Ушанування пам’яті Олександра Вербенця пройде найближчими днями у Лубнах. Прощатися з ним, напевно, зберуться всі: близькі, побратими, знайомі й ті, хто жодного разу не бачився, але розуміє ціну кожної втрати.
Олександр Вербенець залишиться у наших серцях. Він – не тільки особиста втрата Лубенщини. Це втрата всієї України.
Ми всі, хто пише, воює, тримається і просто живе, мусимо пам’ятати: завдяки таких, як Олександр, маємо шанс на мир.
Вічна слава герою.
