Сьогодні в Полтаві особливий день – легендарному волонтеру з Херсона, відомому всією Україною як дядя Гриша, виповнюється 78 років. І він знову тут, серед нас, не втомлюється допомагати й обіймати тих, кому страшно і самотньо.
Історія людини, яка не втомлюється
Журналісти кажуть: дядя Гриша прийшов до волонтерства не зі статками, а з добрим серцем. Він став справжнім символом стійкості, коли на Херсонщину прийшла війна, а українці зіткнулися з жахіттями окупації. Тоді, деякі тікали, інші розводили руками, а Григорій Іванович Федосєєв лишився й почав возити людям воду, їжу, медикаменти. “А що ще робити? Тільки разом і врятуємось,” сміється він у своєму стильному капелюсі, попиваючи чай на лавці біля полтавського волонтерського штабу.
Ще пару місяців тому його можна було зустріти під завалами в Новій Каховці чи Херсоні, зараз дядя Гриша допомагає й тут, у Полтаві – перевозить речі для переселенців, збирає кошти на гуманітарку і кожному, кого бачить, бажає здоров’я. “Аби тримались, діти,” – часто повторює. І дивиться на тебе, наче твій рідний дід.
Як дядя Гриша допомагає зараз
Хто думає, що у 78 років треба сидіти вдома– той просто не бачив дядю Гришу в дії. Він невтомно працює разом з полтавцями на складах, їздить по області, допомагає облаштовувати тимчасові притулки для переселенців із Півдня. В очах – справжній вогонь.
Основні напрямки його допомоги:
– організація гуманітарної допомоги для переселенців
– підтримка літніх людей і дітей, які залишилися без домівки
– доставка медикаментів і речей першої необхідності
– психологічна підтримка: “Дуже треба говорити й слухати. Люди озлоблені, бояться й сумують за домом”
Як сам дядя Гриша каже: “Втома є, але я не зламався. Маємо вистояти.” Слухаючи ці слова, ловиш себе на думці: а може і нам трохи його впертості позичити.
День народження у волонтерському стилі
Зранку у волонтерському штабі Полтави було людно – прийшли друзі, переміщені особи з Херсонщини та місцеві, щоб привітати Григорія Івановича. Вручили йому маленький торт, щиро обіймали, сміялися й дякували за те, що він є.
Журналісти “Кола” передали слова вдячності від багатьох херсонців, які досі телефонують йому просто “дядя Гриша, як ти там?” У відповідь він тільки розводить руками й сором’язливо відмахується: “Треба ще працювати”. І одразу згадує тих, хто потребує допомоги найбільше. Дивно, але в сам день народження саме він роздавав більше подарунків – теплі слова, обійми, баночку меду для старенької сусідки з Миколаєва.
Що змінюється?
Якщо чесно, нічого особливо. Хіба що дядя Гриша став ще мудрішим – а от доброти лише побільшало. У списку його мрій – повернутися додому, у вже звільнений Херсон, і знову прийти на площу з коробкою цукерок для дітей.
Вічне питання: “Де береш сили?”
Ми всі це питаємо, бо самі давно втомилися. А дядя Гриша у відповідь тільки сміється: “Сили у спогадах. Бо я виріс після війни, тож знаю ціну кожної крихти хліба. Соромно сидіти без діла, коли твої люди страждають”. Не пафос, а проста людяність–і ти цьому в нього тихенько вчишся.
Як допомогти дядi Гриші та всім волонтерам Полтави
Станом на сьогодні найактуальніше:
– Передавати теплий одяг і продукти для переселенців
– Поширювати інформацію про потреби місцевих волонтерських ініціатив
– Підтримувати фінансово фонди, які працюють у регіоні (будь-яка сума важлива)
– Просто подякувати дядi Гриші за натхнення — іноді цього достатньо, аби йому хотілося працювати далі
Дякуємо за приклад справжньої людяності, дядя Гриша. Хай буде здоров’я і мирне небо. Нам ще всім треба вистояти – а з такими людьми як ви перемагати не так страшно.



