Сумна звістка сколихнула Полтавщину — безвісти зниклий військовий, син рідної землі, нарешті повернувся додому. Але не живим. Тепер він у своїй постійній домівці, на щиті, з почесною вартою і болем у серцях земляків. ## Прощання з воїном: сльози, квіти, біль Люди ще недавно молилися за повернення. Ще зовсім недавно вірили в диво. Але війна рідко питає, кого жаліти. Захисник, який тривалий час вважався безвісти зниклим, нарешті знайшов спокій — у рідній землі, поруч з сім’єю, яка жила очікуванням кожного дня. Громада зібралася біля церкви, старі й малі, побратими й просто знайомі. Нескінченна хода — наче німе запитання «чому ти?» у кожних очах. Віддавши синові України останню шану, присутні не приховували сліз. Свічки, квіти, вишивані рушники — усе це мовчазний біль і вдячність водночас. ## Хто він — наш Герой? Загиблий — захисник, який з перших днів війни поповнив ряди ЗСУ. Людина, яку знали всі на вулиці — за посмішку, за доброту, за невичерпну віру у волю. Задля безпеки родини журналісти не називають імені, але всім зрозуміло, що таких чоловіків на Полтавщині знають у кожному селі. Відомо, що: – Останній раз виходив на зв’язок під час бойових дій на одному з найгарячіших напрямків. – Після тривалої тиші, родина сподівалася, що військовий потрапив у полон або вижив під обстрілами. – На жаль, підтвердження про загибель надійшло нещодавно — за даними ДПСУ, тіло героя вдалося ідентифікувати через ДНК. Цей біль не приглушиш жодними словами співчуття. Огорнена чорною хусткою мати, батько, що тримається за серце — картина знайома, на жаль, чи не кожному українському селу сьогодні. ## Полтавщина пам’ятатиме Кожен повернений на щиті — це гірка нагадування: війна ще триває. Ті, хто пішов захищати свою країну, заслуговують не лише миті мовчання, а й вічної пам’яті. Громада Полтавщини вже ініціює створення меморіальної дошки на честь полеглого воїна. Полтавщина пам’ятає своїх захисників, хочеться вірити — і шанує. Перелік героїв щодня поповнюється: – Кожен зниклий повертається додому по-різному. – Кожен втрачений — це історія, біль, незавершена розмова. – Кожен прощальний дзвін — камінь у серці живих. Вічна пам’ять і шана захиснику. Ще один Герой повернувся додому. На щиті. Але навіки — у серцях земляків. —
