Молода озимина, трактори на ниві та запах вологого ґрунту – все це зараз на Полтавщині, де попри непрогнозовані весняні дощі та глухий гул повітряних тривог, люди знову сіють життя у рідну землю. За даними обласної військової адміністрації, цьогоріч аграрії Полтавського краю засіяли вже понад 91 тисячу гектарів зернових культур. Може здатися – звичайна статистика, але хіба звичайні ці дні?
Посівна кампанія на Полтавщині: як це відбувається зараз
Посівна триває – і це вже маленька перемога. На полях працює понад 1500 агропідприємств, і попри обстріли, нестачу пального та відключення електроенергії, хлібороби роблять свою справу. Тут, між селами, часто можна побачити червоні трактори компанії “Джон Дір”, старі “Беларуси” та молодих агрономів, які мріють повернути синів з фронту додому, щоб разом молотити новий врожай.
Цього року у пріоритеті:
– озима пшениця,
– ячмінь,
– овес,
– кукурудза на зерно.
Полтавська область традиційно одна з найважливіших у виробництві продовольчого зерна для всієї України. Попри усі виклики, тут у 2024 році посіяно на 12% більше зернових, ніж минулого року.
Умови та складнощі: кожен гектар – дорогою ціною
Ой, не легко нині сіяти. Чимало фермерів стають перед вибором: “сіють зерно чи втрачають працю всього життя”. Війна наробила чимало клопоту: ціни на добрива, пальне, запчастини ростуть наввипередки з гривнею, але, схоже, полтавці вперті – вміють вирощувати хліб навіть у найтемніший час.
До речі, цьогоріч фермери стикаються з:
– затримками у постачанні насіння й мінеральних добрив,
– складнощами логістики через обмеження руху транспорту,
– пошкодженням техніки через обстріли, іноді – мінами на полях.
А ще – незмінна традиційна проблема: тепер навіть дрібний дощ сприймається з подякою, бо вода дорожча за золото.
Що прогнозують: врожайність та плани на майбутнє
Ну, і як тут вгадати? Сильна посуха чи злива можуть кардинально змінити картину. Однак експерти області обережно прогнозують непоганий врожай: з кожного засіяного гектара хочуть зібрати від 45 до 60 центнерів зернових. “Для війни – це подвиг”, – кажуть місцеві агрономи. Не хлібом єдиним – але без хліба й життя немає.
Плани на майбутнє?
1. Розширення площ під ярі культури.
2. Перехід на органічне землеробство, де можливо.
3. Відновлення каналів експорту через західні кордони.
А хтось, жартуючи, додає: ще б світу спокій та місцевим – мішок добрив…
Слово хлібороба: “Посіяли, виростимо, зберемо – бо це наша земля”
Попри всі труднощі – і сирість у погребах, і втомлені зморшки в очах – кожен фермер тут знає: його зернина потрібна всій країні. Є речі, які хоч і змінились, та лишилися головними – це любов до поля й віра, що наступного року буде краще. Зерно посіяли. Отже, буде й добрий хліб на столі.
А все, що виросте, – стане справжнім доказом: аграрії Полтавщини не здаються.
