Війна знову забрала життя двох відважних синів Зіньківщини – нашої громади, наших людей. Серце розривається на шматки, коли доводиться писати такі рядки. Як перестати рахувати втрати? Як навчитися не плакати, коли втрачаєш людей, чиї обличчя ще недавно бачив у місті, на базарі, в кав’ярні?
Хто загинув на фронті
Полтавщина знову у жалобі. Двоє бійців, учасники бойових дій із Зіньківської громади, загинули у боях, захищаючи Україну від російської агресії. Відомо, що:
– Один із них – 40-річний Сергій Тимофійович Міщенко.
– Другий – 38-річний Олександр Григорович Карпенко.
Про ці болючі втрати сьогодні повідомила Зіньківська міська рада. Світлі, порядні люди. Важко знайти слова підтримки, коли розумієш: їх уже не повернути.
Сергій Міщенко – спокійний сім’янин
Сергій служив у підрозділі ЗСУ з перших місяців повномасштабної війни. Друзі кажуть: завжди тримався стримано, трохи жартував, щоб інші не втрачали надію. А вдома – двоє дітей та дружина, які тепер залишились без чоловіка й батька.
Олександр Карпенко – відчайдушний патріот
Олександр ще до 24 лютого 2022 року долучився до місцевої самооборони. Без роздумів пішов добровольцем, коли надійшла повістка. Його бойові побратими розповідають: “Він завжди йшов першим, тупанням ніг та голосом міг підняти настрій усій роті”.
Прощання із захисниками
Жителі громади сьогодні зібралися разом, щоб віддати останню шану своїм героям.
– На центральній площі Зінькова під звуки дзвонів та Державного гімну люди стали на коліна.
– Рідні та близькі не стримували сліз – сльози зараз не соромно.
– Побратими із синьо-жовтими стрічками запалили лампадки.
Коли прощалися, хтось стиха прошепотів: “Герої не вмирають”. Хочеться вірити, але все ж чомусь холодно на душі. Що там казати, плакала і поліція, і медики, і навіть чоловіки, які десятки років не пускали сльози.
Вічна пам’ять героям: що залишилось після них
Нам залишилось небагато – фото, пам’ять, їхні слова, які стають народними приказками. І віра, що ця війна скінчиться, і ми вже не писатимемо таких новин. Але поки життя змушує рахувати втрати, давайте пам’ятати:
– Війна далеко не десь там, вона в кожній родині.
– За кожним іменем – цілий всесвіт: любов, плани, недописані листи.
– Їхня мужність – у наших серцях.
Вічна вам пам’ять, захисники з Зіньківської громади. Слава Україні!
