Ще одна рана на мапі міста. Десятки, сотні імен, чиї родини досі чекають бодай звістки… Тепер у Полтаві з’явиться місце, де ці історії будуть не просто цифрами у зведеннях.
Як виникла ідея Алеї пам’яті?
«Ми не можемо їх забути, це питання життєво важливе», — говорить Ірина Тимощенко, координаторка місцевого осередку родичів безвісти зниклих військових. Ідея створити у Полтаві окрему Алею для вшанування захисників, про яких рідні не мають жодної звістки, народилась у березні на зборах громадських організацій. Активісти та сім’ї звернулися до влади з проханням показати: місто з ними, місто пам’ятає.
Де буде розташована нова Алея?
Міськрада розглядає кілька варіантів локації для Алеї пам’яті зниклих безвісти та полонених. У фаворитах — парк культури та відпочинку «Перемога»: доступний, просторий, поруч вже є меморіальні об’єкти. Остаточне рішення спільно прийматиме громада, тому плануються обговорення з родинами захисників, волонтерами, мешканцями. Голова робочої групи ради, Сергій Блажко, обіцяє: «Жодних рішень без вас. Ваша думка — вирішальна».
Список вимог до нового меморіалу:
– Видимість та легкий доступ для містян
– Тихе, затишне місце для молитви й спогадів
– Можливість розширення — на жаль, війна триває
– Інформаційні таблички з іменами і датами
Мета проста, але болюча: кожен, хто проходить повз, має бачити ці обличчя і розуміти, через які історії тут повітря стискається у грудях.
Що ще планують зробити для пошуку зниклих?
Створити Алею — це лише крок. За словами організаторів, проект передбачає:
– QR-коди на меморіальних знаках із посиланням на банк даних: прізвище, дата зникнення, подробиці пошуку
– Можливість для кожного роздрукувати фото чи написати листа зниклим
– Щорічні дні пам’яті й зустрічей для підтримки родин
Полтавці підтримують ідею не гучними, показовими акціями, а діями: волонтери передають інформацію до міжнародних організацій, допомагають родинам із пошуками, проводять інформаційні кампанії у школах міста.
Голоси рідних та очікування міста
Катерина, дружина одного зі зниклих: «Коли онуці питають, де її тато, а мама просто плаче – нам потрібно місце, де можна побути поряд із спогадами, де можна поставити свічку. Де є надія».
Так, усім нам страшенно важко. Але маємо пам’ятати: історія кожного захисника – це шматок нашої з вами долі. У Полтаві хочуть, щоб про це ніхто не забував.
—
