Чесно, якби мені хтось сказав іще кілька років тому, що кадрові ротації у військкоматах опиняться в центрі уваги всієї країни, я б гірко посміявся. А зараз? Сиджу вночі з чашкою недопитої кави й вкотре переписую новини про нових начальників, бо тепер це важливо для кожного з нас. Сьогодні саме така історія — у Полтаві офіційно призначили нового керівника обласного ТЦК та СП. Відтепер цю непросту структуру очолює Сергій Пометун.
Хто такий Сергій Пометун? Ім’я Пометуна точно знайоме багатьом полтавцям, особливо тим, хто мав справу з військовою чи муніципальною службою. До призначення він працював заступником цього ж ТЦК та СП. Отже, новачком у цій структурі його точно не назвеш. Трохи про самого Сергія Миколайовича: – Має значний досвід військової служби, брав участь у бойових діях. – Славиться доволі жорстким, але справедливим стилем керування. – Вміє не тільки дати чітку команду, але й вислухати людину — хоча, чесно, не завжди з першого разу. – Його знають як людину принципову, але відверто неулюблену серед тих, хто сподівається “домовитися”.
Чому це призначення важливе для Полтавщини? Останні місяці полтавський ТЦК чинився у центрі скандалів: то претензії до роботи попереднього керівництва, то пауза у видачі повісток. Люди чекали на рішучі дії. І ось — маємо нове обличчя на чолі установи, яка відповідає за мобілізацію, облік військовозобов’язаних, підтримку фронту. Що зміниться? По-перше, вже видно посилення контролю за прозорістю обліку і справедливістю призовів. По-друге, за словами самого Пометуна, головний акцент — на роботі з родинами військових і ветеранами. Нарешті, планують перебудувати роботу з волонтерами — аби допомога доходила за призначенням і не губилася у “кишені”. Якщо чесно, цього вже давно бракувало.
Які завдання стоять перед новим керівником? Чи зміг би хтось із нас уявити собі стільки проблем на голові за один день? Я — ні. А ось Сергій Пометун тепер з цим живе. Ось основні пріоритети роботи очільника Полтавського обласного ТЦК та СП:
1. Навести порядок із списками мобілізації.
2. Відкрита комунікація з громадськістю — зустрічі, гарячі лінії.
3. Захист прав учасників бойових дій та їхніх родин.
4. Оптимізація співпраці з волонтерами та громадськими організаціями.
5. Контроль за чесністю працівників: жодних схем, “рішал” і поборів. Чи впорається? Побачимо. Він налаштований серйозно, а терпіти бодай щось “по-старому” вже ніхто не збирається.
