Я не можу стояти на полі, де програла моя нація: як Ющенко відмовив Путіну святкувати 300-річчя Полтавської битви

Я не можу стояти на полі, де програла моя нація: Ющенко відмовив Путіну в участі у святкуванні 300-річчя Полтавської битви

Гірко та гірко, коли історія повторюється не на нашу користь, а на нашу пам’ять тиснуть чоботом чужої армії — саме так описав свої відчуття третій Президент України Віктор Ющенко, коли у 2009-му році зробив свідомий вибір: відмовився брати участь у святкуванні 300-річчя Полтавської битви разом із Володимиром Путіним.

Поле, що й досі болить Полтава — не просто точка на мапі. Для кожного українця це рана, яку несуть у серці вже не одне покоління. Саме тут, у 1709 році, війська московського царя Петра І знищили віру в незалежну Україну, а з нею — і надії гетьманської старшини, і простих козаків, і самого Мазепу.
Коли у 2009 році Віктор Ющенко отримав запрошення від тодішнього президента Росії Володимира Путіна відвідати урочистості з нагоди 300-річчя Полтавської битви — він не вагався. “Я не можу стояти на полі, де програла моя нація. Де наших козаків шматували і винищували,” — так коментував Ющенко своє рішення.
Звучить занадто особисто? Гарно, бо це й має так звучати — бо тут болить кожному українцю.

Полтавська битва — хто святкує поразки? Російська влада завжди полюбляла святкувати “великие победы”. Але що це — перемога над сусідом, який прагнув бути вільним? Хто може святкувати таку дату з чистим сумлінням?

Як було насправді:

  • 8 липня 2009 року Віктор Ющенко офіційно відмовився від участі в урочистостях, організованих Росією.
  • У Полтаві відбулися дві різні церемонії: російська делегація святкувала свою “перемогу” над шведами (чи українцями?), а українська влада зосередилась на реабілітації пам’яті Івана Мазепи та загиблих козаків.
  • Багато містян, волонтери й історики тоді брали участь у відкритті меморіальних дощок та панахидах за українськими героями, а не пішли на парад іноземних військ.

Позиція Ющенка — більше ніж рішення політика Ющенко назвав це раною для нації. І сьогодні ці слова звучать інакше — актуальніше. Так, війна триває, ми втомились, але не скорилися. Відмова брати участь у таких «святкуваннях» — це не просто маленький політичний крок, а великий людський вчинок. Бо як можна підкорюватися тому, хто святкує твою поразку?
Що це нагадує? Коли тебе настирливо кличуть “на свято”, де проти тебе виголошують тости, співають гімни, розмахують триколором і плачуть від радості по своїй перемозі. Навіть після століть Україна обирає стояти осторонь.

Що важливо пам’ятати:

  • Полтавська битва — не тільки про минуле, а й про сучасність: українці й досі борються за те, щоб бути вільними.
  • Відмова Ющенка — приклад гідності та поваги до своєї історії.
  • Святкувати можна лише те, що об’єднує, а не ранить.

Весь цей біль, вся ця довга пам’ять — вона у кожному з нас. Урешті, питання не лише про минуле, а й про сьогодення — хто з ким іде у майбутнє?

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.

Більше від автора

Дитячі хрестини — зворушливий момент та святкові побажання

Вітання на хрестини: ідеї для щирих та пам’ятних привітань

Вітання подрузі — гарна листівка з ніжним букетом

Вітання подрузі: найкращі ідеї, як зробити день особливим