На втомлених плечах десятків волонтерів тримається сила країни – це відчуваєш особливо гостро, коли вперше бачиш пункт «Криївка» у самому серці Полтавщини.
Волонтерський фронт, що ніколи не спить
Напевно, не залишилося в Україні жодної людини, яка б не чула про волонтерський пункт «Криївка» у місті Полтава. З початку повномасштабної війни 2022 року тутешня команда стала справжнім тилом для ЗСУ й цивільних, які потрапили у біду.
Життя у них схоже на нескінченний марафон – з першого дня і дотепер волонтери працюють майже без вихідних, іноді по 14–16 годин на добу. Перемикати собі місто на «тишу» тут не прийнято – із шелестом гуманітарної допомоги і нескінченними телефонами вони доповнюють карту українського тилу новими перемогами.
Чим живе «Криївка»: люди, які творять дива
Не цифри, а обличчя – це головне у волонтерстві. Саме завдяки особистій наполегливості координаторки Олександри Григор’євої, а ще десятків добровольців (жартують, що їх уже більше, ніж в польській армії), «Криївка» змогла стати точкою опори для фронту.
Серед звичних справ:
– Пакування та відправлення продуктів, ліків і тактичного спорядження на лінію фронту
– Збір одягу та засобів гігієни для переселенців
– Організація благодійних аукціонів і збори на аптечки для бійців
– Допомога лікарям, волонтерам, нужденним із найближчих сіл
Не забути варто, що тут і самі проживають драматичні моменти – хтось із волонтерів втрачає рідних на фронті, хтось іде на передову… Але рух не зупиняється.
Як допомогти і чи потрібні нові руки?
Відразу: потрібні! І руки, і серця, і банальні речі на кшталт коробок для пакування чи аптечок. «Криївка» приймає допомогу як фінансову, так і матеріальну – не відмовили, здається, ще нікому: будь ти студентка, вчитель чи пенсіонер.
Як можна допомогти «Криївці» прямо зараз
– Принести продукти довготривалого зберігання
– Передати медикаменти, засоби для гігієни, турнікети
– Запропонувати свою автівку або стати її водієм
– Перерахувати кошти на офіційну картку
А найважливіше – не забувати доброго слова, усмішки, жартів, навіть якщо сил іноді немає. Бо людяність у тилу важить не менше, ніж бронежилети на лінії вогню.
Чому «Криївка» не здається
Знаєте, бувають такі місця, де навіть у найтемніші часи пахне кавою, а хтось тихо підспівує «Ой у лузі червона калина…» – щоб не скоритися відчаю. «Криївка» саме така. Втомлені, іноді розгублені, але завжди впевнені, що разом вистоїмо.
І якщо хтось запитає: «Чи не втомилися ви від війни?», тут відповідь коротка: усі втомилися. Але в цьому й сила тилу – у здатності допомагати, навіть коли здається, що більше не можна. Бо «Криївка» – це і про війну, і головне – про людей, що досі не втратили любові до життя і України.
