У Полтаві попрощались із трьома загиблими воїнами

У Полтаві попрощались із трьома героями: місто схилило голови у скорботі

Оприлюднено 3 Серпня, 2026

Полтава знову опинилася у траурному строю — цієї п’ятниці місто прощалося одразу з трьома своїми захисниками, які віддали життя на війні з Росією. Погожий червневий день, а серце стислося: у центрі, біля Свято-Успенського собору, зібралися сотні людей — знайомих, побратимів, сусідів, тих, хто приходить кожного разу, хоч і не знає героїв особисто.

Імена, які не забудуть

Цього разу Полтава проводжала в останню путь таких воїнів:

– Івана Дорошенка — 31-річного бійця, який з перших місяців вторгнення став до лав ЗСУ, служив у мотопіхотному батальйоні.
– Володимира Лободу — 44-річного полтавця, мобілізований рік тому. Останні бої приймав на Запоріжжі.
– Максима Шевченка — старшого сержанта, до війни працював механіком, але з 2022 року — командир розвідгрупи.

Усі троє загинули в різних боях, але тепер їх об’єднала одна дорога — остання, через площу біля собору до місцевого кладовища.

Як прощалися: сльози, обійми й шалена тиша

Похорон у Полтаві давно вже не рідкість, на жаль. Але від кожного сирени звучать гостріше, молитви — щиріше. Люди з квітами й прапорами, на вітрі майорять військові стяги, звучить «Пливе кача». Біля трун воїнів — їхні матері. Хиткі, але ніби сталеві. Їм аплодують. Чому ми навчаємося плакати не соромлячись? Чи можна ще назвати це звичкою?

З побратимами прощались зі сльозами. Кажуть: “Хлопці не ховалися за спинами, ніколи не жалілися. Просто робили свою роботу, навіть жартували, коли навколо було не до сміху”.

Полтава тримається: як місто підтримує своїх

Міська влада цього разу організувала підвезення рідних, а волонтери — чай, бутерброди, допомогу в документах. У центрі відкритий штаб підтримки родин загиблих — допомагають і морально, і матеріально.

Короткий список підтримки для родин полеглих захисників зараз виглядає так:

– Юридична, психологічна допомога
– Фінансова підтримка від міста
– Волонтерський чат для збору допомоги
– Щомісячні пам’ятні заходи
– Безкоштовне консультування у лікарів

Пам’ять

Кожного разу, стаючи під собором біля труни воїна, ловлю себе на думці — скільки ще, скільки іще… Чи вистачить сил носити пам’ять про кожного, нагадувати собі: ці хлопці були справжніми, мріяли, жили, чекали перемоги так само, як і ми. І від того біль ріже ще сильніше.

Бережімо кожного. Полтава пам’ятатиме своїх героїв.

—

*Автор — полтавський журналіст, який теж хоче закінчення цієї війни більше за все на світі.*

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.