У Полтаві покажуть фільм про історію харківського “Будинку Слово”: справжня культурна подія для всієї громади

Оприлюднено 23 Квітня, 2026

Зізнаюсь: писати новини під обстрілами та сиренами — ще той квест. Але ця історія варта вашої уваги, бо вона повертає нам трохи світла. У Полтаві вже зовсім скоро покажуть стрічку, присвячену харківському “Будинку Слово”. Це не просто фільм і не просто показ — це можливість подивитись в очі нашій історії.

Що таке “Будинок Слово” і чому про нього знімають фільми

Ви чули коли-небудь про “Будинок Слово”? Уявіть собі будинок у самому серці Харкова, куди у 1920–1930-х роках з’їжджалася творча еліта: поети, письменники, драматурги. Саме тут жили Майк Йогансен, Микола Хвильовий, Остап Вишня, Валер’ян Підмогильний та десятки інших. Їх надихав простір, а потім ― знищила репресивна машина СРСР.

Фільм розповідає, як із цього символу культурного розквіту сталося одне з найбільших моральних падінь епохи. Документальні кадри, листи, свідчення родичів і сучасників ― усе це збиралось роками. У прокаті обіцяють показати не тільки факти, а й душу того часу. Відчуваю: буде непросто, буде щемко.

Коли, де і як у Полтаві подивитись фільм

Організовує захід мистецький простір “Розвиток.ua”. Офіційна дата прем’єри — 13 червня.
Місце зустрічі — Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. П. Котляревського, о 18:00.
Перегляд безкоштовний, але за попередньою реєстрацією. Беріть документи, реєструйтесь — і вперед на культурний фронт.
Після фільму планують теплу розмову з організаторами та, можливо, деякими експертами з історії української літератури.

Ось короткий гайд:

– Дата: 13 червня
– Початок: 18:00
– Локація: бібліотека ім. І. П. Котляревського
– Вартість: Безкоштовно (не забудьте зареєструватися)

Для душі й розуму, як то кажуть.

Чому цей показ важливий саме зараз

Війна щодня намагається відібрати у нас силу, але ми тримаємось не лише на броні, а й на слові. “Будинок Слово” — це нагадування: українська культура мала і має своє обличчя. Саме слово було і залишається нашою зброєю.

Якось одна знайома поетеса сказала мені на черговому заході: “Тут, у цій кімнаті, все ще живе Україна”. Мабуть, такі фільми — наш спосіб тримати зв’язок з минулим і розуміти, за що ми стоїмо. Цей показ — наче місточок між поколіннями. І так, іноді ми можемо собі дозволити віддати належне таланту, а не лише виживанню.

Тож, якщо ваші серце та голова ще не здалися — приходьте на перегляд. Бо справжня боротьба починається іноді не на фронті, а в бібліотеці.

—

Втомився, але тримаюся — для вас, для слова, для майбутнього.

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.