Полтавщина знову опинилася в скорботі: двоє захисників із Великосорочинської громади – Василь Скляренко та Анатолій Ганджа – повернулися додому на щиті. Війна невблаганно забирає найкращих, і досі серце стискає обурення – скільки ж іще маємо втратити, аби світ нарешті вгамувався?
Хто вони – наші герої?
Василь Скляренко, житель села Великі Сорочинці, відгукнувся на тривожний заклик ще на початку російської агресії. На фронті його знали як рішучого, безвідмовного побратима, який завжди прикриє спину. Анатолій Ганджа, із сусідньої Малосорочинської, був опорою рідної домівки ще в мирний час, а на війні став опорою для бойових побратимів.
Щоразу, коли бачиш, як земляки ідуть на війну й не повертаються, виникає глухе запитання: чи здатні ми цю втрату пережити? Лише схиляєш голову й мовчки виговорюєш у душі: «Спасибі вам, брати».
Від громади – слова вдячності й біль
Яких слів тут може бути достатньо? На сторінці Великосорочинської сільради вказано: обидва захисники загинули у червні цього року, виконуючи бойове завдання на передовій. Громада схиляє голови, домовина у квітах, тихий шелест сліз на обличчях сусідів – усе, що можемо дати у відповідь тим, хто віддав найдорожче.
Головні реакції громади:
– Організовано жалобні заходи, люди масово йдуть на похорон навіть у спеку.
– У сільраді планують перейменування вулиці на честь одного з героїв.
– Місцеві школярі пишуть листи підтримки рідним, збирають допомогу.
«Ми схилимо голови, але не здамося», – лунає у виступах місцевих. І якось по-людськи в це віриться – бо інакше для чого вся ця боротьба?
Пам’ять та підтримка родинам
Без Василя та Анатолія сиротами залишилися діти, без підтримки – дружини й матері. Громада оголосила збір допомоги сім’ям загиблих. Якщо не ми, то хто?
Як допомогти родинам:
– Долучитися до благодійного збору у сільраді
– Підтримати морально, прийти на поминальні заходи
– Поширювати пам’ять про загиблих у соцмережах, аби їхні імена не загубилися у морі новин
Пам’ятайте: кожна історія ще одного захисника – це рішення когось із наших земляків вийти поза межі власного страху заради України.
Підсумок
Війна не робить перерв і не питає дозволу. Втрати болять однаково – в маленькому селі чи великому місті. Хочеться знайти слова, щоб уберегти ще хоч одну сім’ю, але залишається лише бути поруч. Василь Скляренко та Анатолій Ганджа – не просто імена, це символ нашої нескореності та людяності. Пам’ятаємо.
