Суспільство

Хорольська громада в жалобі: на щиті повернувся військовослужбовець ЗСУ Костянтин Радченко

Оприлюднено 22 Лютого, 2026

Війна вривається в кожну громаду без дозволу, а втрати забирають найдорожчих. Хорольська громада сьогодні у скорботі – додому повертається на щиті захисник України, солдат Костянтин Радченко.

Сумний день у Хоролі

Ще вчора хтось із сусідів бачив Костянтина на старих світлинах у соцмережах, а тепер – жалоба. Серце не хоче вірити, що молодий, усміхнений, справжній чоловік вже не повернеться додому, не обійме матір, не поговорить із друзями біля старої криниці. Весь Хорол, від старших до найменших, сьогодні ніби перестав дихати на повні груди – так щемить душа.

Вічна пам’ять і живі спогади

Костянтин Радченко – простий хлопець із нашої громади, але таких зараз називають Героями. Не для високих пафосних слів це – просто правда життя. Вже зараз жителі Хорольщини діляться спогадами про нього. Ось кілька слів, які сьогодні лунають чи не в кожному дворі:

Завжди приходив на допомогу – навіть без запрошення.
Не боявся роботи, хоч і біда часом скошувала сили на полі.
Пішов добровольцем, як тільки ранок війни стукав у двері.
Ніколи не говорив про страх – тільки про плани на повернення.

Військовослужбовці, з якими він служив, кажуть: “Костя був із тих, хто знав ціну життя. І ціну слова. Не любив пишних промов, але завжди був першим у вирішальний момент”.

Скорбота громади та прощання

У такі миті дуже важливо залишатися разом. Хорольська громада організовує прощання з Героєм. Про дату і місце церемонії місцева влада повідомить найближчим часом на офіційних сторінках та на дошках оголошень. Чим може допомогти кожен із нас? Адже попереду:

Співчуття родині Радченків – слова прості, але такі необхідні.
Допомога у зборі коштів для підтримки близьких.
Підтримка маленьких справ: прибрати подвір’я, допомогти з господарством.

“Немає більшої любові, ніж покласти життя за друзів”, – сказано у Святому Письмі. Їхні жертви пишуть нову історію нашої громади та України.

Життя після втрати

Війна перетворює ранок на вечір і молодість на біль. Але навіть у такі трагічні дні ми повинні триматися. Хорольська громада згуртувалася, щоб підтримати родину Костянтина Радченка та не забути жодного, хто повертається “на щиті”.

Світла пам’ять тобі, Костянтине. Спочивай з миром, хлопче. Україна завжди пам’ятатиме своїх синів.

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.