Війна не стирає українське прагнення бачити красу навколо — у Полтаві продовжується масштабне озеленення міста, яке вже додало сотні нових квітів і дерев до наших вулиць.
Що і де висаджують
Цього року працівники КО “Декоративні культури” розгорнули велику роботу по всіх районах міста. Поодинокі дні із сонцем — не завада, а радше мотивація: хочеться яскравих плям у сірій буденності й серед хвиль повідомлень про тривоги. У різних локаціях міста вже висаджено:
- близько 800 однорічних квітів – сальвія, петунія, цинія, агератум та інші (хто сказав, що треба обирати лише щось одне?),
- понад 900 саджанців дерев і кущів — декоративна слива, липа, ялівець, барбарис, туя, форзиція,
- майже 250 квітників оновлено у дворах, скверах, біля шкіл, лікарень.
Не можу не задуматись: яку силу волі потрібно мати, аби копати новий клумб під свист десь у небі? Але наші озеленювачі точно знають відповідь.
Як зараз організована робота
Працівники підприємства діють за чітким планом. Висадження проходить у ранкові години, аби рослини були менш втомлені сонцем та одразу отримали полив. Кожного дня лопати не перестають клацати – навіть якщо позаду важка ніч із сиренами.
Кому що дістається
Для житлових мікрорайонів — нові дерева й кущі, для центральних скверів — композиції з розквітлих квітів. Окрема увага зонам відпочинку, дитячим майданчикам і меморіалам. Особисто мені здається, що у такі моменти наша любов до рідного міста особливо відчутна.
Навіщо це нам у 2024-му?
Важке питання, зізнаюсь. Для багатьох роботи на клумбах стали тихою терапією, можливістю хоч трохи відволіктися від жаху, який дверима не замикається. Але головне — щоб ті, хто залишився у Полтаві, бачили: життя триває.
До речі, міська влада закликає жителів міста берегти нові насадження: не ламати, не топтати, не зривати. Якось хочеться вірити, що полтавці це вже давно зрозуміли.
Що ще планують?
- Висадити понад 500 кущів троянд,
- завершити озеленення промислових районів міста,
- створити декілька нових зелених зон у віддалених мікрорайонах.
А раптом цього літа на якусь полтавську клумбу загляне вже не лише місцева бабуся, а й приїде хтось, повернувшись із фронту. Хотілося б зустріти його не тільки спокоєм, а й квітучим підвіконням.
