Життя ветерана, воїна, людини, яку Хорол ще довго пам’ятатиме. 2 липня у місті прощалися з Федором Галаєм – героєм, який пішов захищати Україну з перших днів війни й залишив після себе патріотичну, щиру пам’ять. Не знаю, як іще розповідати про такі втрати… Вже не вперше набираю цей текст із тремтячими руками.
Вічна пам’ять герою
Про Федора Галая у Хоролі знав чи не кожен: чоловік був не з тих, що лишаються осторонь. Ще у 2014-му, коли війна стала реальністю для всієї країни, він став на захист України у лавах Збройних сил. Пройшов важкі бої на Донбасі. Повернувшись додому, не ховався – навпаки, допомагав молодим, займався волонтерством, ділився своїми історіями на зустрічах із хлопцями-старшокласниками.
На жаль, війна знову забрала свою жертву. Цього разу – людину, яку щиро й по-справжньому шанували вдома. На прощання з Федором прийшло все місто: побратими в камуфляжі, молодь із квітами, старенькі з молитвами, і навіть ті, хто його ніколи не зустрічав, просто стояли під церквою мовчки. Війна змінює людей, але біль від втрати не оминає нікого.
Ким був Федір Галай для Хорола
Колишній воїн АТО, активний учасник російсько-української війни — і водночас проста, відкрита людина. Ось кілька цікавих фактів про нього:
– У 2014-му пішов добровольцем на фронт.
– Брав участь у ключових операціях на сході України.
– Після демобілізації допомагав дітям-сиротам, займався підтримкою ветеранів.
– Любив працювати з молоддю, читати книги про історію.
Сусіди згадують його лише добрим словом. Кажуть, не пам’ятають жодного випадку, коли Федір відмовив у допомозі. Під час повномасштабного вторгнення, у 2022-му, знову пішов воювати — бо “так треба”, як він сам просто казав.
Слова побратимів
То були не просто формальні промови. Побратими, які прийшли провести Федора в останню путь, згадували, як він знаходив слова підтримки навіть у бліндажах під обстрілами, як жартував, коли всі вже не могли більше терпіти страху. “Це був свій хлопець, не герой із книжок, а справжній друг,” – коротко підсумував старший сержант Андрій. Хто міг – тримав сльозу.
Що залишив Федір Галай
Герої, які йдуть від нас, залишають:
– Вдячну пам’ять містян,
– Приклад мужності для молоді,
– Добрі справи, про які мало хто говорить уголос, але всі пам’ятають,
– Невідплачені борги й поради, які ще довго звучатимуть у Хоролі.
Втрати наближують нас до розуміння ціни незалежності. Біль і гордість. Двічі не хочеться так писати, але треба. Нехай земля буде пухом, Федоре.
Україна тримається на таких людях
Сьогодні кожен із нас відчуває втому. Хтось — фізично, хтось — емоційно. Але саме завдяки Федорам Галаям Україна стоїть. Поки хтось іще має сили йти далі, ворог не зможе перемогти.
Запам’ятаємо його і не зрадимо.
Слава Україні.
