На війні загинув командир відділення, житель Селещини

На війні загинув командир відділення з Селещини

Житель Селещини, командир відділення Збройних сил України, віддав своє життя за незалежність країни на фронті.

Хто він — герой із невеликого села

Селещина — село на Полтавщині, де знайомі, рідні та друзі добре знали Олександра Харченка. Простий, добрий, відвертий, він завжди допомагав іншим. Його любили за щирість і готовність підставити плече. Людина, яка ніколи не стояла осторонь. Перша хвиля мобілізації, а він уже в строю. Хіба можна забути хлопця з таким великим серцем?

Слова болю й гордості, що залишаються після загибелі Олександра, лунають по всьому селу. Тут усі знають, якою ціною приходить кожен новий ранок у мирній хаті.

Як загинув командир відділення

Фронт – найстрашніший вир подій, де кожен день, мов останній. Відомо, що Олександр підірвався на міні під час виконання бойового завдання. Ніхто не очікував такої біди, хоча всі розуміють: війна не питає, куди йти наступній біді.

Життя обірвалося миттєво… Але пам’ять про нього залишиться серед побратимів, прийде додому лист, у якому знову напишуть те прокляте слово — “загинув”, а потім усе життя триватиме вже інакше.

Відгуки про героя і день прощання

Рідні Олександра важко переносять цю втрату. Мати, яка не знаходить слів. Друзі, що згадують вечори біля річки, а тепер — тиша. Колеги ж кажуть: він був справжнім командиром, на якого завжди можна було покластися.

Згідно з офіційними повідомленнями, прощання із загиблим відбулося у рідному селі. Люди вийшли на вулиці — несли квіти, тримали прапори, стояли мовчки біля дороги. Коли проводжаєш свого, неможливо стримати сліз.

Пам’ять про Олександра: чим він залишиться для Селещини

– Приклад для молоді — як можна любити свою країну
– Символ жертовності й патріотизму
– Людина, яка надихала не словами, а вчинками

Не забудемо: війна триває

Хтось скаже: просто ще одна новина про втрату. Але ця втрата — не цифра у звіті. Це життя конкретної людини, леліяної синами й доньками України, яка щодня оплакує своїх героїв.

Як довго ще? Це питання висить у повітрі. Ми не маємо права забути ані Олександра, ані тисячі таких самих хлопців і дівчат.

На війні гинуть найкращі. Командир відділення із Селещини — один із них.
Слава Героям України.

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.

Більше від автора

У Полтаві в мікрорайоні Левада три дні не буде гарячої води

У Полтаві мешканці Левади три дні сидітимуть без гарячої води

Полтавців запрошують на весняну екскурсію в саду краєзнавчого музею

Полтавців запрошують на весняну екскурсію в саду краєзнавчого музею – унікальна можливість відпочити душею серед старовинних дерев