Місцева зима знову нагадала про себе трагічною новиною: спасибі тому льоду, що ще не остаточно розтанув, а людям — за необережність. Увечері 7 березня у Кременчуці з Дніпра дістали тіло чоловіка, який загинув під час перебування на кризі.
Обставини трагедії
Життя іще одного кременчужанина обірвалося на річці — в районі нагірної частини міста, на тонкій крижині. Надзвичайники дістали тіло вже без ознак життя. Зараз важко сказати, чи шукав ця людина рибальського щастя, чи просто зважився скоротити шлях по вкритій льодом поверхні. Звідки ця віра у “міцність української криги” — знають, мабуть, лише самі сміливці.
Останнє слово за експертами: тіло направили в бюро судово-медичної експертизи. Всі деталі з’ясовують слідчі. Хочеться вірити, що причина не просто людська необачність, а не щось гірше.
Реакція рятувальників і страшна статистика
Кременчуцькі рятувальники дзвонять у дзвони зі сповіщеннями про небезпеку на кризі вже не перший день. І ось підтвердження: чергова трагедія на льоду. Служба порятунку наголошує — зараз вихід на кригу просто заборонено через її крихкість. Але чи завжди знаходиться привід, щоб ризикнути?
За офіційними даними ДСНС:
- З початку сезону в Україні на льоду загинуло вже понад 15 осіб;
- У Полтавській області смертельних випадків щонайменше три (з цього — дві трагедії в Кременчуці).
- Найчастіше жертвами стають чоловіки у віці від 40 до 60 років — переважно рибалки.
Запитання залишається відкритим: чи варте ризику таке хобі? Адже кожна новина про смерть на кризі — це чиясь втрата, чиясь біда.
Що потрібно пам’ятати про безпеку на льоду
Усі ми знаємо ці банальні інструкції, але повторити варто:
- Не виходьте на лід, якщо його товщина менша, ніж 7 см (а зараз — навіть не мрійте про безпечний лід!)
- Не залишайте дітей без нагляду біля водойм.
- Одягайте яскравий одяг та беріть із собою мотузку.
- Не ігноруйте попередження рятувальників — краще прожити з рибальською ностальгією, ніж не дожити до весни.
Висновки. Людський фактор і біль втрат
Вірити у власну безсмертність — улюблений національний спорт. Але скільки ще треба таких страшних випадків, щоб нарешті зрозуміти: річка-Дніпро і тонкий лід не пробачають зухвалості?
Особисто мені вже важко писати подібні тексти. Під зав’язку війни та невтішних новин кожна така смерть колить душу. Давайте берегти себе й тих, кого любимо, поки це ще можливо.
