На війні загинули два військовослужбовці з Кременчуччини

Оприлюднено 4 Березня, 2026

Сумна звістка сколихнула Кременчук та навколишні громади — в боях із російськими окупантами загинули ще двоє наших земляків. Писати такі новини — пекло, але маємо розповідати правду, навіть коли душа просить тиші.

Хто вони — наші герої

За офіційною інформацією, 25 червня стало відомо про загибель двох військовослужбовців із Кременчуцького району. Це Олександр Григорович Жиденко, боєць із села Кіндрівка Кременчуцької громади, та Анатолій Анатолійович Бур’ян, уродженець Потоків. Ось так, знову обірвалося дві людські історії.

Олександр Жиденко

У свої 39 Олександр став солдатом, бо розумів: інакше ніхто не захистить сім’ю — ні слова про пафос, тут все просто й боляче. За даними рідних та побратимів, він потрапив під обстріл, коли допомагав пораненим на позиції. Загинув, рятуючи інших.

Анатолій Бур’ян

Анатолію було
42. Чоловік, батько, син. Пішов на фронт у перші місяці великої війни, бо “так треба, інакше не можу”, як писав рідним у повідомленнях. Його не стало внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Серце обірвалося, мов струна — і порожнеча.

Прощання та підтримка родин

Прощання з Олександром Жиденком відбулося 27 червня у рідному селі Кіндрівка. Багато людей прийшли, не стримували сліз, трималися гуртом, аби не впасти. Поховали як героя: з бойовими побратимами, почесною вартою, під гімн України.

Прощання з Анатолієм Бур’яном відбудеться 28 червня у Потоках. Родині потрібна підтримка — і навіть просто слова вдячності та присутність важливі.

– Де можна допомогти сім’ям:
– Громадська організація “Кременчук SOS”
– Благодійний фонд “Разом до перемоги”
– Волонтери місцевої територіальної громади

Пам’ятаємо про кожного

Знаєте, найстрашніше у цих новинах — вони стають рутиною. Щодня когось не дораховуємось. Схиляємо голови, сердимося й знову сподіваємось на перемогу… Чи можна звикнути до таких втрат? Ніколи. Але пам’ять — те, що можемо зберегти.

Ми не забуваємо:

– Ім’я кожного загиблого
– Його вибір
– Життя, обірване війною

Сумуємо. Обіймаємо рідних. Живемо з вірою, що це колись скінчиться. Але наразі маємо триматися разом і до кінця пам’ятати про кожного, хто за Україну віддав найдорожче.

Іван Коломієць

Іван Коломієць — засновник, головний редактор і постійний автор онлайн-видання «Полтавська Новинарня», створеного для тих, хто хоче бачити Полтаву без прикрас — такою, якою вона є насправді.

Народився і виріс у Полтаві. Закінчив факультет журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Ще студентом почав писати для місцевих газет, пізніше — для кількох національних онлайн-видань. Після 2022 року вирішив створити власну інформаційну платформу, де журналістика не зводиться до копіювання прес-релізів, а повертається до людських історій і чесних слів.

Його стиль — прямий, іноді навіть різкий. Він не намагається сподобатися, зате прагне розібратись у причинах і наслідках. Іван вважає, що журналіст має залишатись свідком і аналітиком, навіть коли новини неприємні чи політично невигідні.

У «Полтавській Новинарні» Іван Коломієць відповідає за аналітичні матеріали, репортажі та розділ «Місцеві історії». Його тексти часто починаються з короткої сцени з життя міста — розмови в черзі, випадкового спостереження — і поступово переходять у розбір системних проблем: від стану доріг і медицини до воєнної мобілізації та соціальної справедливості.

Позамедійну діяльність він не приховує: проводить лекції для молодих журналістів у Полтаві, фотографує місто, а у вільний час подорожує регіоном, шукаючи матеріали для нових історій.

«Полтава — це не просто географічна точка. Це місце, де видно, як країна живе насправді. Якщо чесно дивитися навколо, завжди знайдеться про що написати», — каже Іван.