У Гадячі попрощалися з полеглим на фронті захисником України

Гадяч сьогодні знову прощався. До рідного міста привезли героя, який віддав своє життя за нас усіх — військовослужбовця Максима Павленка. Йому було всього 29 років. Ми не обирали цю війну, але щодня мусимо віддавати шану тим, хто став нашим щитом на передовій.

Вічна пам’ять Герою Максим Павленко пішов служити добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. Разом із побратимами тримав оборону на найгарячіших ділянках фронту. Він ніколи не скаржився, не ховався за чужими спинами, завжди був першим, коли треба було вирушати на завдання. Його серце перестало битися на Донеччині — під час чергового ворожого обстрілу.

Як прощалися з Максимом Сьогодні об 11-й ранку місто зупинилося. Люди виходили на вулицю, щоб провести в останню путь людину, яка захищала не лише рідних, а й кожного з нас. Учні місцевих шкіл, побратими, сусіди й друзі стали живим коридором — було тихо, навіть діти не плакали, а просто стояли й стискали прапорці. На церемонії були присутні: – Найближчі рідні — мама Олена та молодший брат, – Побратими Максима з підрозділу, – Друзі з дитинства, – Представники міської ради та волонтери. Багато хто не міг стримати сліз. Це вже не перша така церемонія у Гадячі за останній рік — і кожна із них ранить наче вперше.

Слова пам’яті та болю “Ми втратили не просто воїна — ми втратили добру людину, яка мала мрії, бажання жити, творити, любити,” — такими словами звернулася до присутніх учителька Максима. Побратими згадують його як незламного оптиміста, який завжди вмів підняти настрій навіть у найскладніші моменти.

В чому сенс цієї втрати? Чесно, іноді здається — скільки можна ховати найкращих? Чи є ще сили тримати серце відкритим? Але перед портретом хлопця, що ще недавно посміхався з-під каски, хочеться боротися далі. Для нього, для таких як він.

Світла пам’ять і підтримка для родини Міська громада вже організувала волонтерську допомогу мамі Олені та брату. За словами міського голови, сім’я не залишиться без підтримки ані зараз, ані в майбутньому. Серед основних ініціатив: – матеріальна допомога; – організація психологічної підтримки для рідних; – збір коштів задля встановлення меморіальної дошки в одній зі шкіл міста. На жаль, ця війна продовжує брати своє, забираючи в нас найцінніше — людей, які могли жити, ростити дітей, розбудовувати наше місто, країну. Але пам’ять про Максима Павленка та його бойових побратимів залишиться у кожному серці гадячанина. Дякуємо, Захиснику. Вічна слава!